Аналіз джерел утворення оборотних активів (на матеріалах СТОВ "Довжик" Золочівського району)

Тип:
Добавлен:

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

Кафедра статистики та економічного аналізу

Курсова робота з фінансового аналізу

на тему: «Аналіз джерел утворення оборотних активів»

(на матеріалах СТОВ «Довжик» Золочівського району)

Харків 2010

Зміст:

Вступ

1. Огляд літератури

2. Організаційно-економічна характеристика господарства СТОВ «Довжик»

3. Попередня експрес-оцінка фінансового стану СТОВ «Довжик»

4. Аналіз складу та структури капіталу

5. Аналіз складу та структури джерел формування оборотних активів

6. Аналіз фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності підприємства

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Світовий досвід свідчить, що найбільш ефективною формою організації являється ринкова. В країнах із ринковою економікою пріоритет в бізнесі належить фінансовому менеджменту, складовою частиною якого і є фінансовий аналіз як економічна галузь економічної науки, що досліджує і прогнозує вплив господарських рішень на зміну фінансового стану підприємства і виробляє пропозиції по його покращенню.

Перехід до ринкової економіки обумовив реформування бухгалтерського обліку в Україні з виділенням фінансового та управлінського, ведення нового плану рахунків та формування фінансової звітності відповідно до вимог національних та міжнародних стандартів. Це, у свою чергу, викликало необхідність здійснення фінансового аналізу за методичними підходами, властивими ринковій економіці.

Проте, при переході до ринкової економіки вітчизняні підприємства зіткнулись із рядом проблем, а саме з:

· нестабільністю у законодавчій базі;

· не ефективною політикою держави;

· невпевненістю у ділових партнерах;

· невизначеністю майбутніх доходів.

Саме тому в таких непростих умовах «допомога» фінансового аналізу вкрай необхідна, адже його проведення на підприємстві надасть змогу керівникам, партнерам по бізнесу, банкам визначити надійність даного підприємства, оцінити ефективність використання фінансових ресурсів, спрогнозувати фінансові результати його діяльності, і тим самим дозволяє визначити «недоліки» у діяльності підприємства і шляхи їх подолання.

В нинішніх непростих умовах робота кожного підприємства являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавлені в результатах його діяльності.

В теперішній час кожний господарський суб’єкт незалежно від виду основної діяльності підприємства повинен реально оцінювати як власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.

На основі доступної звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове становище підприємства.

Фінансовий аналіз спирається на такі основні концепції, як часова цінність грошових ресурсів, грошові потоки, підприємницький і фінансовий ризик, ціна капіталу, ефективне підприємництво й ефективний ринок та інші.

Актуальність і необхідність фінансового аналізу оборотних активів обумовили вибір теми курсової роботи: «Аналіз джерел утворення оборотних активів».

Метою написання курсової роботи є вивчення теоретичних аспектів аналізу джерел утворення оборотних активів. Для її досягнення необхідно вирішити наступні завдання: провести попередній (експрес ) аналіз фінансового стану підприємства, оцінити його фінансовий стан через розрахунок відповідних коефіцієнтів структури капіталу, оцінити фінансову стійкість підприємства, його платоспроможність та ліквідність, які я буду реалізовувати на прикладі СТОВ «Довжик» Золочівського району.

1. Огляд літератури

Асаніна А.В. в своїй статті зазначає, що оборотні активи підприємства характеризуються позитивними особливостями: вони мають високу ліквідність, а частину становить безпосередньо грошові кошти. Це є найбільш істотною характеристикою оборотних активів; вони відносно легко можуть бути трансформовані з одного виду в іншій; вони порівняно легко адаптуються в порівнянні з необоротними активами до змін кон'юнктури товарного і фінансового ринків. Також визначає негативні особливості оборотних активів: оборотні активи в грошовій формі і формі дебіторської заборгованості піддаються утраті вартості в процесі інфляції; зайво накопичені запаси оборотних активів не генерують прибуток (за винятком поточних фінансових інвестицій), тому тримати ліквідні активи звичайно менш вигідно.;Запаси матеріальних оборотних активів вимагають додаткових витрат на їхнє збереження і можуть бути піддані втратам у зв'язку з їх природним збитком;частина оборотних активів, особливо дебіторська заборгованість, піддана фінансовому ризикові втрат у зв'язку з несумлінністю партнерів, покупців і іноді персоналу підприємства [ 7 ].

Волинець Л.М. в своїй статті пропонує таке визначення запасів: запаси включають: — сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг обслуговування виробництва й адміністративних потреб. А також пропонує визнавати актив активом, якщо: підприємству перейшли ризики й вигоди, пов’язані з правом власності або з правом повного господарського оперативного управління на придбані запаси; підприємство здійснює управління та контроль запасами; існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням. Основними завданнями обліку виробничих запасів вважати: контроль за виконанням плану матеріально-технічного забезпечення; відображення витрат на закупівлю й транспортування запасів (матеріалів), результатів постачання; виявлення відхилень від планової собівартості придбаних матеріалів; контроль за залишками і рухом матеріалів на складах наявністю і рухом матеріалів в процесів їх заготівлі; спостереження за станом складських запасів, за відповідністю їх нормативам, контроль за їх зберіганням; контроль за лімітом відпуску матеріалів на виробничі потреби, витрати і списуванням їх вартості у витрати виробництва; контроль за дотримуванням норм; правильний розподіл матеріалів за об’єктами калькуляцій; виявлення непотрібних матеріалів, що підлягають реалізацій [ 4 ].

Кривцунова О. в своїй статті під управлінням оборотними активами розуміє: пошук компромісу між витратами, що збільшуються (змушені витрати), і витратами, що зменшуються (витрати економії на масштабах виробництва) у залежності від обсягу інвестування в оборотні активи. При гнучкій політиці підприємство несе збільшені змушені витрати, що, по суті справи, є витратами невикористаних можливостей. Жорстка політика може спровокувати недостачу наявних коштів. Крім того низькі інвестиції в запаси і рестриктивна дебіторська політика можуть призвести до невдоволення клієнтів. Як видно з графіків на рис.7 при гнучкій політиці змушені витрати є найнижчими щодо витрат економії на масштабах виробництва при досить значному оптимальному обсязі поточних активів. При рестриктивній політиці змушені витрати є найвищими щодо витрат економії на масштабах виробництва і призводять до меншого обсягу поточних активів. Якщо розглядати короткострокову фінансову політику з погляду джерел фінансування, то у випадку проведення гнучкої політики підприємство фінансується за рахунок внутрішніх засобів з використанням коштів і ліквідних цінних паперів. У випадку проведення жорсткої політики підприємство фінансується за рахунок зовнішніх позик необхідної величини на короткостроковій основі [6].

Римарева Л.М., Дерев’янко І.В. зазначають, що ефективність управління оборотним капіталом для підприємства має важливе значення. Адже оптимальне управління оборотними активами веде до збільшення доходів і зниження ризику дефіциту, покращення інвестиційного клімату в країні (приплив іноземного капіталу). Правильне управління дозволить максимізувати прибуток і мінімізувати комерційний ризик. Підвищення ефективності управління оборотним капіталом можна досягти за допомогою: 1. Збільшення власного оборотного капіталу за рахунок: збільшення довгострокового зобов’язання; зменшення вкладання ресурсів в необоротні активи, але не за рахунок зниження нормального функціонування; збільшення статутного капітал за рахунок зниження дивідендів. 2. Зниження поточних фінансових витрат: зниження дебіторської заборгованість; збільшення кредиторської заборгованість за рахунок збільшення строку розрахунку з постачальниками. 3. Оптимізації запасів у підприємстві. [8].

Проскуріна Н.М., Романюк Н.С. відзначають, що управління оборотним капіталом являє собою систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних із встановленням оптимальних параметрів його обсягу і структури, задоволенням потреб підприємства в окремих його видах та залученням з різних джерел і в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства, забезпеченням умов оптимізації процесу його обертання. Проте, система управління оборотними активами підприємства потребує подальших досліджень, спрямованих на удосконалення та конкретизацію її функцій з позиції адаптації до сучасного етапу розвитку торговельних підприємств і економіки України в цілому. Більш високу доходність, більшу ефективність оборотного капіталу можна одержати в результаті підвищення коефіцієнта прибутковості продажу продукції або коефіцієнта оборотності оборотних активів. Коефіцієнт прибутковості можна підвищити шляхом скорочення витрат або підвищення продажних цін. Проте при зростанні продажних цін можливе падіння попиту й наступного за цим зменшення показника оборотності активів. Якщо більш високі ціни призведуть до зниження товарообігу, то збільшення коефіцієнта прибутковості може компенсуватися падінням оборотності активів, тому загальна доходність оборотного капіталу може не покращитися [ 9 ].

Кустріч Л.О. зазначає в своїй статті: характер джерел формування і принципи різного режиму використання власного і позикового капіталу впливають на ефективність використання як оборотних активів, так і всього капіталу підприємства. Раціональне формування названих джерел оборотних активів має значний вплив на процес реалізації, фінансові результати, фінансовий стан, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними активами. Хоча великий негативний вплив на ефективність використання оборотних активів, уповільнення їх оборотності у сучасних умовах мають фактори кризового стану економіки, що діють незалежно від бажання підприємства, проте останнє має використовувати внутрішні резерви підвищення ефективності використання мобільних активів, на які вони можуть суттєво впливати, а саме: нормування матеріальних оборотних активів; використання тривалих господарських зв'язків; удосконалення системи розрахунків; раціональна організація продажу; систематичний контроль за оборотністю коштів у розрахунках тощо. Наявність на підприємстві оборотних активів, їх склад та структура, швидкість обороту досить суттєво впливають на фінансовий стан підприємства та оптимізацію оперативних рішень з управління оборотними активами [ 10 ].

Григор’єва Т.Ю. визначає систему управління оборотними засобами як систему цілеспрямовано організованих взаємодій між об'єктом та суб'єктом управління шляхом реалізації функцій управління із застосуванням комплексу методів, засобів і фінансово-економічних інструментів дослідження і трансформації взаємопов'язаних процесів формування та використання оборотних активів і джерел їх фінансування за обсягом, складом, структурою з урахуванням дії на них чисельних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Першочерговими проблемами в управлінні оборотними активами є: управління запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, визначення джерел фінансування. Значних успіхів в зниженні загальної потреби в оборотних активах можна досягти напрацювавши ефективну політику управління дебіторською заборгованістю. Невиправдана дебіторська заборгованість є іммобілізацією власного капіталу, а перевищення її певного рівня може призвести до втрати ліквідності і навіть зупинки виробництва. Така ситуація досить характерна для національної економіки з її хронічними неплатежами [11].

Бутенко О.В. в своїй статті зазначає, що оборотний капітал або оборотні (поточні) активи це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і цілком споживані протягом одного операційного циклу. Часто поняття оборотного капіталу розглядають як рішення по короткостроковому фінансуванню, що узагальнюють за назвою управління оборотним капіталом. Оборотний капітал складається з коштів і інших ліквідних активів, що можуть бути конвертовані в грошові кошти протягом року або операційного циклу. Склад оборотних активів розрізняється в залежності від області діяльності підприємства. Оборотним капіталом на кожному підприємстві оперують щоденно: закуповують сировину і матеріали, використовують їх у виробництві, відвантажують готову продукцію, отримують гроші від дебіторів. Важливість ефективного управління оборотними активами важко переоцінити. Нестача оборотного капіталу може паралізувати діяльність підприємства або погіршити його ліквідність, а надлишок означатиме, що частина капіталу не працює і не приносить прибутку. Кожне підприємство формує власну політику управління оборотними активами. Ця політика встановлює необхідну потребу в оборотних активах, визначає їх склад і структуру та джерела, з яких повинні фінансуватися ці активи. Політика управління оборотними активами є частиною загальної фінансової стратегії підприємства [14].

Зборовська О.М. у своїй статті зазначає, що однією з найважливіших складових управління оборотними активами є вибір способу їх фінансування. Найбільш поширеним і єдиним способом фінансування оборотних активів є кредиторська заборгованість. В більшості випадків сучасна ринкова логіка визначення необхідності в оборотних активах має наступний вигляд: спочатку визначається необхідність в валовому оборотному капіталі для підтримки ділової активності в планових обсягах, потім оцінюються можливості використання в обороті підприємства кредиторської заборгованості та інших залучених коштів. Необхідність у власному оборотному капіталі визначається по остаточному принципу. Уміле управління кредиторською заборгованістю, дозволяє їм значно скоротити потребу в власних грошових коштах. При наявності на підприємстві розробленої ринкової стратегії поведінки залучення капіталу збільшує можливості фірми по розширенню діяльності, дозволяє використати ефект фінансового важеля, підвищити рентабельність власного капіталу. В іншому випадку банківські кредити замість забезпечення росту компанії, її фінансового оздоровлення можуть спровокувати кризову ситуацію [16].

Карбовник А.М. пропонує такі підходи до фінансування різних груп оборотних активів підприємства: консервативний підхід до фінансування оборотних активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокових зобов’язань повинні фінансуватися необоротні активи, постійна частина оборотних активів і близько половини змінної їх частини. Друга половина змінної частини оборотних активів повинна фінансуватися за рахунок короткострокового позикового капіталу. Такий тип політики фінансування оборотних активів забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства (за рахунок мінімального обсягу використання короткострокових позикових коштів), однак збільшує витрати власного капіталу на їх фінансування, що призводить до зниження рівня його рентабельності. Вартість такого капіталу за такого фінансування дуже висока, але ризик залишитись без коштів є мінімальним. Помірний (або компромісний) підхід до фінансування оборотних активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу мають фінансуватися необоротні активи, постійна частина оборотних активів, в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – весь обсяг змінної їх частини. Такий тип політики фінансування поточних активів забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства і рентабельність використання власного капіталу, наближену до середньоринкової норми прибутку на капітал. Агресивний підхід до фінансування оборотних активів передбачає, що за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу фінансуються необоротні активи, невелика частка постійної їх частини (не більше половини), в той час як за рахунок короткострокового позикового капіталу – переважна частина постійної і вся змінна частина оборотних активів. Така модель фінансування створює проблеми у забезпеченні поточної платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Разом з тим, вона дозволяє здійснювати операційну діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, а отже, забезпечувати найбільш високий рівень його рентабельності. За такого фінансування вартість капіталу мінімальна, проте ризик, пов’язаний з проблемою ліквідності, досить високий [ 19].

Доронін А.В. приділяє значну увагу класифікації оборотних активів. У практиці планування, обліку і аналізу оборотні активи можна поділити за такими ознаками: За функціональною роллю в процесі виробництва: оборотні фонди (виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів);

фонди обертання (готова продукція, товари, грошові кошти, розрахунки).

За формою контролю, планування і управління: нормовані (виробничі запаси, незавершене виробництво, поточні біологічні активи, розрахунки із заготівельними організаціями); ненормовані (короткострокові фінансові вкладення, кошти на рахунках в банку тощо).

За джерелами формування: власний обіговий капітал; залучений.

За швидкістю обертання в грошові кошти: абсолютно ліквідні; швидко ліквідні; повільно реалізовані; неліквідні.

За ступенем ризику вкладення капіталу: оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладення (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення); оборотний капітал з малим ризиком вкладення (дебіторська заборгованість без сумнівної, виробничі запаси без неліквідів); залишки готової продукції і товарів (за винятком тих, що не користуються попитом); оборотний капітал із середнім ризиком вкладення (МШП, витрати майбутніх періодів); оборотний капітал з високим ризиком вкладення (готова продукція і товари, які не користуються попитом, залежалі виробничі запаси).

За матеріально – речовою формою: предмети праці (сировина, матеріали, паливо); готова продукція і товари; грошові кошти; кошти у розрахунках [18].

Білик А.М. зазначає в своїй статті, що фінансовий стан підприємства оцінюється на сонові використання системи показників, які відображають наявність, розміщення, використання та рух ресурсів підприємства, зокрема і оборотних активів. Найбільш важливими в оцінці фінансового стану є показники: ліквідності, що характеризують можливість підприємства щодо погашення заборгованості; платоспроможності, що визначають ступінь покриття підприємством позикових коштів; прибутковості, які вимірюють прибуток із вкладеними коштами; ефективності використання активів, що показують ступінь ефективності використання довгострокових і поточних активів [1].

Соляник Л.Г. зосереджує увагу на проблемі використання оборотних засобів підприємств України, які в умовах ринкової економіки змінюють свою економічну сутність. Стратегія управління оборотними активами і джерелами їх фінансування є складовою частиною фінансової стратегії підприємства. Оборотні засоби регулюють обсяг і темпи кругообігу цінностей, виконуючи розрахунково-платіжну функцію. В цій якості оборотні засоби є важливим фінансовим важелем управління всією поточною фінансово-господарською діяльністю підприємств [20].

Як зазначає Черненко Н.О. у сучасних умовах для більшості вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ в їх економічному розвитку виявилася гостра нестача необхідного обсягу оборотних активів, що істотно позначається на ефективності господарювання. Разом з тим низька забезпеченість виробничих підприємств оборотним активами супроводжується низьким рівнем їх використання. Тому одним із найактуальніших завдань у забезпеченні підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств є суттєве вдосконалення управління оборотними активами [15].

Котляр Л.М. вважає важливою умовою фінансової стійкості підприємства є ефективне управління його капіталом, який становить увесь виробничо-господарський потенціал кожного підприємства. Політика управління оборотним капіталом пов’язана з різноманітними фінансовими ризиками і тому повинна забезпечити пошук компромісу між таким ризиками та загальною фінансовою стійкістю підприємства. Головною умовою ефективності фінансово-господарської діяльності є оптимізація розмірів і структури обігових коштів, а також зниження витрат, пов’язаних з іммобілізацією оборотних активів (використанням активів не за призначенням) [17].

Титаренко Г.Б. пропонує структурне визначення оборотних активів, як ресурсів, що забезпечують ефективне існування операційної, інноваційної та інвестиційної діяльності процес якісних і кількісних змін котрих повинен контролюватися та управлятися підприємством з метою підтримки глобальної стратегічної цілі підприємства, якою є збереження підприємства та його стійке функціонування. Застосування такого визначення є ключовим моментом при визнанні сутності оборотних активів. А економічна сутність оборотних активів полягає в наступному: забезпеченні господарської діяльності підприємств, постійному кругообігу ресурсів, відновленні виробничого потенціалу з урахуванням фактору часу, отримання доходу від операційної та інвестиційної діяльності, зниженні ризику втрати активів за рахунок їх високої ліквідності [5].

Бурбело О.А. та Зуєвою О.І. визначено, що проблеми сучасного методичного забезпечення потребують розробки нового підходу до оцінки ефективності функціонування підприємства і, зокрема, оборотних активів, як найбільш мобільної частини майна підприємства. Як критерій ефективності доцільно використовувати показник ступеня досягнення оптимального рівня стану системи, що аналізується або процесу, що протікає ( виробничої, інвестиційної, фінансової діяльності). На ефективність використання оборотних активів також впливають такі ситуаційні перемінні, як динаміка попиту, сила конкуренції, а також стан ринку ефективності виробництва [22].

Попазова О.В. приділяє увагу економічній сутності обігового капіталу як сукупності грошових коштів, авансованих в предмети праці, що забезпечують безперебійність відтворювального процесу. Виділяють такі класифікаційні ознаки розподілу обігового капіталу: за функціональним призначенням, матеріально-речовинною формою, принципом організації та регулювання, а також ступенем ліквідності та ступенем фінансового ризику. Найважливішими елементами управління обіговим капіталом є нормування, прискорення його оборотності, вибір політики управління оборотним капіталом [12].

Попазова О.В. також зазначає, що правильний вибір джерел фінансування оборотного капіталу зводяться не тільки до їх пошуку, а й до правильної їх організації. Сьогодні виділяються декілька моделей управління оборотним капіталом через джерела його формування. При виборі структури джерел фінансування необхідно враховувати, що підприємство має знижувати ризик ліквідності, пов’язаний з невиконанням ним своїх зобов’язань у визначений строк. Специфіка його функціонування зумовлена галузевими особливостями, свідчать про необхідність аналізу управління оборотним капіталом на сільськогосподарських підприємствах [13].

Михалюк М. в своїй статті зазначає, що метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку, який водночас стає узагальнюючим показником використання залучених ресурсів. Чи не найважливішими характеристиками фінансового стану підприємства є платоспроможність та ліквідність. Вони вказують на здатність підприємства погашати свої зобов’язання як тепер, так і в майбутньому. Суть цих показників полягає в порівнянні величини наявних оборотних активів із короткостроковими боргами підприємства [2].

Лищенко О.І. в своїй статті визначає дебіторську заборгованість як важливу складову активів підприємства, від її питомої ваги залежить їх ефективність. Частка дебіторської заборгованості в активах зростає, і цей процес негативно впливає на платоспроможність, ліквідність та фінансовий стан підприємства. Виникнення її на підприємстві є об’єктивним процесом, який зумовлений існуванням ризиків при проведенні взаєморозрахунків між контрагентами за результатами господарських операцій [3].

3. Організаційно-економічна характеристика господарства СТОВ «Довжик»

фінансовий капітал оборотний актив

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Довжик» створене на засадах установчого договору, який укладається між учасниками та визначає господарчі, фінансові та інші сторони їх взаємовідносин.

СТОВ «Довжик» зареєстровано у Золочівській районній державній адміністрації 10 вересня 2000 року.

Господарство має у власності відокремлене майно, що належить йому на праві колективної власності, має самостійний баланс, може від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов’язки, бути позивачем і відповідати в суді.

Товариство має поточний рахунок в м. Золочеві, круглу печатку зі своїм найменуванням, кутовий штамп та інші реквізити, зразки яких затверджуються зборами учасників товариства.

В господарстві домінують чорноземи з середньою кількістю гумусу. В цілому природні умови дають можливість успішно вирощувати зернові та інші культури. Кількість тепла і опадів сприятлива для вирощування різних сільськогосподарських культур. Рельєф господарства сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва і дає можливість примінити сільськогосподарську техніку. Різні культури вимагають не однакові умови до ґрунтів, температури і водного режиму. Природні та економічні умови сприяють також розвитку тваринництва.

Основною метою діяльності СТОВ «Довжик» є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація, а також оптова та роздрібна торгівля.

Підприємство має зерно-овоче-молочний виробничий напрямок.

Розглянемо перелік показників, які найбільш повно характеризують розміри господарства та його спеціалізацію, проаналізувавши дані таблиць.

Важливим показником при аналізі організаційно-економічної характеристики господарства є його розміри, які наведено в таблиці 3.1.

Табл.3.1 Динаміка показників розміру СТОВ "Довжик"

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2009 р. у % до

2007 рік

2008 рік

Валова продукція господарства (в порівняльних цінах 2005), тис. грн

1982,6

2893,8

2927,2

147,64

101,15

Товарна продукція (у фактичних цінах реалізації), тис. грн.

3927

3502

5488,2

139,76

156,72

Площа сільськогосподарських угідь, га

3036,8

3043

3043

100,2

100

у т. ч. рілля, га

2275

2278

2284

100,4

100,26

Середньорічна чисельність працівників, осіб

70

62

81

115,71

130,64

Середньорічна вартість активі, тис. грн.

9893,4

9535,5

10021,5

101,29

105,1

Середньорічна вартість основних виробничих і оборотних засобів, тис. грн.

3230,8

4105

3877

120

94,45

Аналіз даних таблиці 3.1. показує, що виробництво валової продукції сільського господарства в порівняльних цінах 2005 року в 2007-2009рр. має тенденцію до підвищення. Так, у 2009 році було вироблено 2927,2 тис. грн. валової продукції, що майже на 33% більше, ніж у 2007 та на незначне значення більше, ніж у 2008 році. Але через підвищення цін на продукцію сільськогосподарського виробництва, а також збільшення її обсягу відбулося зростання обсягів реалізації. Так у 2009 році реалізували продукцію на суму 5488,2 тис. грн., що майже на 29% більше порівняно з 2007 роком та на 36% в порівнянні з 2008 роком.

Аналізуючи площу сільськогосподарських угідь можна зробити висновок, що вона майже не змінювалась, у 2007 році в порівнянні з 2008 та 2009 роками складала на 0,2% менше. Середньорічна чисельність працівників протягом трьох років має невелику тенденцію до збільшення, і зросла від 70 осіб у 2007 до 82 осіб у 2009 році, що свідчить про незначне розширення персоналу. Середньорічна вартість активів також має тенденцію до збільшення на 128,1 тис. грн., порівнюючи 2007 з 2009 роком. Також на підприємстві підвищилася і середньорічна вартість основних виробничих і оборотних засобів, а в 2008 році ми спостерігаємо найбільше її значення – 4105 тис. грн.

В цілому аналіз фінансово-економічних показників свідчить про ефективну діяльність СТОВ «Довжик». Підприємство забезпечене необхідним рівнем товарної продукції, достатньою площею сільськогосподарських угідь, а також робочою силою та необхідною технікою.

Найбільш точним і достовірним показником характеристики розміру підприємства СТОВ «Довжик» є обсяг товарної продукції, наведений у таблиці 3.2.

Табл. 3.2 Обсяг і структура товарної продукції СТОВ «Довжик»

Вид продукції

2008

2009

тис. грн.

% до підсумку

тис. грн.

% до підсумку

Зернові і зернобобові

1 676,0

47,9

2740

49,9

Соняшник

794,0

22,7

1984,1

36,2

Картопля

373,0

10,7

123,5

2,3

Овочі відкритого ґрунту

105,0

3,0

42,7

0,8

Інша продукція рослинництва

29,0

0,8

21,7

0,4

Рослинництво, всього

2977,0

85

4912

89,5

Молоко

128,0

3,7

76,8

1,4

ВРХ (жива маса)

133,0

3,8

59,8

1,09

Свині

23,0

0,66

167

3,0

Вівці

5

0,14

25,9

0,5

Вовна

4

0,1

3,4

0,06

Інша продукція тваринництва

0,5

0,009

Тваринництво, всього

293,0

8,4

333,4

6,1

Послуги в сільському господарстві

232

6,6

242,8

4,4

Разом по господарству

3502,0

100

5488,2

100

Для розрахунку даної таблиці ми використовували дані з Ф№50 с.-г. [Додаток 7].

Аналіз даних таблиці показує, що реалізація продукції в СТОВ «Довжик» зросла від 3502 тис. грн. у 2008 році до 5488,2 тис. грн. у 2009 році. Продукція рослинництва в товарній продукції господарства займає 85% у 2008 році та 89,5% у 2009 році Найбільшу питому вагу в рослинництві займають зернові та зернобобові культури 47,9% та 49,9% відповідно. На 2 місці вирощування соняшника 22,7% та 36,2 %. Отже, можна зробити висновок, що обсяги реалізації продукції рослинництва мають значну зростаючу тенденцію, проте картопля, овочі відкритого ґрунту та інша продукція рослинництва мають незначну тенденцію зменшення обсягів.

Частка продукції тваринництва у 2009 р. складає 6,1%, а в 2008 р. 8,4%. Отже, виробництво та реалізація продукції тваринництва знизились, що є негативним показником діяльності та спричинене економічними умовами країни. Найбільшу питому вагу у тваринництві займає виробництва молока у у 2008р. – 3,7% та у 2009р. – 1,4%, на що вказує зменшення поголів’я ВРХ на 2,71% у 2009 році. Проте збільшилася реалізація вовни та овець, а також іншої продукції тваринництва. Не дивлячись на те, що частина продукції тваринництва у структурі господарства зменшилась, вона приносить непогані прибутки від реалізації у 2009р. 333,4 тис. грн, що на 40,4 тис. грн. більше порівняно з попереднім роком. У 2009 р. ми спостерігаємо на підприємстві збільшення наданих послуг у сільському господарстві.

Результати господарської діяльності багато в чому залежать від рівня спеціалізації підприємства. Таким чином, зважаючи на дані про структуру товарної продукції можна зробити висновок, що підприємство СТОВ «Довжик» має зерно-овоче-молочний напрям сільськогосподарського виробництва.

4. Попередня експрес-оцінка фінансового стану підприємства СТОВ «Довжик»

Метою експрес-аналізу є наочна і нескладна за часом виконання та трудомісткістю алгоритмів, що реалізуються, оцінка фінансового добробуту і динаміки розвитку підприємства. Експрес-аналіз виконується в три етапи: підготовчий; попереднійогляд бухгалтерської звітності; аналіз бухгалтерської звітності. Експрес-аналіз здійснюється в основному за даними балансу форми 1.

Основний етап в експрес-аналізі — це третій етап, тобто безпосередній аналіз балансу і інших форм бухгалтерської звітності. На цьому етапі здійснюється розрахунок коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Проводячи попередній експрес-аналіз балансу, необхідно проаналізувати характер змін окремих його статей і розділів та зробити попередню оцінку фінансового стану підприємства.

Баланс — це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Тому, вивчаючи баланс, керівники підприємства набувають уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, пересвідчуються у правильності вибраного стратегічного курсу, ефективності використання ресурсів тощо.

Баланс підприємства служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Усе майно, яке належить підприємству і яке відображається в його балансі, називають його активами. Активи - це ресурси контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Актив балансу складається з чотирьох розділів: необоротні активи; оборотні активи; витрати майбутніх періодів; необоротні активи та групи їх вибуття.

Оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, які необмежені у використанні, а також інші активи, призначені як для споживання чи реалізації протягом операційного циклу. Оборотні активи відображаються в балансі в розрізі наступних статей: запаси, товари, векселі одержані, поточна дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти, інші оборотні активи.

Необоротні активи – всі активи, які не є оборотними. Даний розділ включає наступні статті: нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, відстрочені податкові активи та інших необоротні активи.

В складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, які мали місто протягом цього чи попередніх звітних періодів, але відноситься до наступних звітних періодів.

Пасив балансу в свою чергу складається з п’яти розділів: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, поточні зобов’язання та доходи майбутніх періодів.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Довгострокові зобов’язання – це зобов’язання, які не є поточними.

Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців.

Тому, проведемо попередній експрес-аналіз фінансового стану СТОВ «Довжик» на основі таблиці 4.1., порівнявши актив і пасив балансу.

Табл. 4.1 Порівняльний аналіз активу балансу сільськогосподарського підприємства СТОВ «Довжик».

Стаття

Роки

Абсолютні зміни (+,-)

Відносні зміни, %

2007

2008

2009

2007

2008

2007

2008

Необоротні активи

Незавершене будівництво

2163,7

2163,7

2164

0,3

0,3

100

100

Основні засоби:

залишкова вартість

2276,3

1715,1

3668

1391,7

1952,9

161,1

213,9

первісна вартість

4325

3946,3

6420

2095

2479,7

48,4

162,7

знос

2048,7

2231,2

2752

703,3

520,8

134,3

123,3

Довгострокові біологічні активи:

залишкова вартість

355,2

393

37,8

110,6

Усього за розділом І

4440

4234

6225

1785

1991

140,2

147,0

Оборотні активи

Запаси:

виробничі запаси

451,6

480,4

468

16,4

-12,4

103,6

97,4

поточні біологічні активи

617,2

939,3

249

-368,2

-690,3

40,3

26,5

незавершене виробництво

349,9

448,7

510

160,1

61,3

145,8

113,7

готова продукція

717,5

757,5

2074

1356,5

1316,5

289,1

273,8

товари

2,5

1

3

0,5

1320

300

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

чиста реалізаційна вартість

411,7

248,7

227

184,7

-21,7

55,1

91,3

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

з бюджетом

14,3

із внутрішніх розрахунків

251

Інша поточна дебіторська заборгованість

106,6

170,5

30

-76,6

-140,5

28,1

17,6

Грошові кошти та їх еквіваленти:

у національній валюті

2,3

2,6

12

9,7

9,4

521,7

461,5

Усього за розділом ІІ

2659,3

3063

3824

1164,7

761

143,8

124,8

Баланс

7099,3

7297

10049

2949,7

2752

141,5

137,7

Розглянемо пасив балансу досліджуваного підприємства СТОВ «Довжик».

Порівняльний аналіз пасиву балансу сільськогосподарського підприємства СТОВ «Довжик» проведемо за допомогою даної таблиці 4.1.

Табл. 4.1 Порівняльний аналіз пасиву балансу сільськогосподарського підприємства СТОВ «Довжик».

Стаття

Роки

Абсолютні зміни (+,-)

Відносні зміни, %

2007

2008

2009

2007

2008

2007

2008

І Власний капітал

Статутний капітал

7,4

7,4

7

-0,4

-0,4

94,6

94,6

Інший додатковий капітал

4078,3

4078,3

4078

-0,3

-0,3

99,99

99,99

Резервний капітал

1572,5

1885,2

3936

2050,8

2363,5

250,3

208,8

Усього за розділом І

5658,2

5970,9

8021

2362,8

2050,1

141,8

134,3

ІІІ. Довгострокові зобов'язання

Довгострокові кредити банків

64,4

56,4

957

892,6

900,6

1486

1696,8

Інші довгострокові зобов'язання

377,1

257,1

47

-330,1

-210,1

12,46

18,28

Усього за розділом ІІІ

441,5

313,5

1004

562,5

690,5

227,4

320,3

4. Поточні зобов'язання

короткострокові кредити банків

52,5

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

491,9

612,9

758

266,1

145,1

154,1

123,7

Поточні зобов'язання за розрахунками:

з бюджетом

161

181,2

107

-54

-74,2

66,5

59,1

зі страхування

43,5

52,5

45

1,5

-7,5

10,3

85,7

з оплати праці

23,6

55,4

41

17,4

-14,4

173,7

74,0

із внутрішніх розрахунків

279,6

58,1

73

-206,6

14,9

26,1

125,6

Усього за розділом 4

999,6

1012,6

1024

Copyright © 2018 WorldReferat.ru All rights reserved.