Сучасні внутрішні міграції в Україні: тенденції, проблеми, шляхи вирішення

Тип:
Добавлен:

Сучасні внутрішні міграції в Україні: тенденції, проблеми, шляхи вирішення

Постановка проблеми. Сьогодні суспільні перетворення, які відбуваються в Україні під впливом агресії з боку Росії, змінюють не лише життя українців, вони змінюють долю держави загалом. Унаслідок анексії Криму, війни на Сході та проросійської диверсії кількість біженців зростає з кожним днем.

Станом на 2015 рік кількість вимушених переселенців сягнула понад 4% осіб [6]. Унаслідок політичної, економічної нестабільності люди масово покидають окуповані території. Більшість областей, у які переїздять переселенці з Донбасу, не готові їх прийняти. Це зумовлено, зокрема, неготовністю економіки та інфраструктури цих регіонів до такої перенасиченості населенням. Має місце відсутність житла, робочих місць та фінансової допомоги біженцям. Нестабільна політична ситуація на Сході України та агресія з боку Росії гальмує інвестиційні процеси на окупованихтериторіях, погіршує умови життя населення, унаслідок чого більшість населення прагне перебратися до промислових центрів, що призводить, у свою чергу, до дезурбанізації малих міст і селищ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам міграційного руху приділяли увагу географи, економісти, соціологи, зокрема Н. Алісов, Д. Бакишаєв, О. Баталов. Наслідки воєнних конфліктів на Донбасі досліджено у працях С. Дорош, С. Лаврова, М. Паламарчука, В. Смаль, Т. Юдіна.

Постановка завдання. Метою дослідження є виявлення причин виник-нення наслідків і розвитку процесів внутрішньої міграції на території України. Це зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

- охарактеризувати історичні особливості і причини сучасних процесів внутрішньої міграції в Україні;

-охарактеризувати сучасну геополітичну та соціально-економічну ситуацію в Україні;

-показати зміни внутрішньої активності населення у контексті сучасних суспільних перетворень.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Під терміном «міграція» зазвичай розуміється

переміщення населення у межах однієї країни (внутрішня міграція) чи за її межі (зовнішня міграція). Загалом існує більше чотирьох десятків її визначень. Найчастіше дослідники розглядають міграцію лише як територіальні переміщення людей, які повязані з перетином певних кордонів - адміністративних чи державних.

У міграції як суспільному явищі виокремлюють три параметри:

1)чинник мобільності;

2)чинник потреб;

3)чинник стабільності [1, с. 4].

Міграційні процеси можуть бути спричиненими низкою причин, серед яких:

-соціально-економічні (пошук кращих умов життя);

-екологічні (вимушені переселення із забруднених територій);

-політичні (виїзд із території воєнних дій або політичного переслідування);

-сімейно-побутові (воззєднання родин);

Внутрішні міграції для України не є чимось новим. Цей процес переселення населення був характерним уже для часів Київської Русі. Най- чисельніші міграційні рухи відбулись у ХХ столітті. Саме у цей період формувалася не лише політична система України, а й соціально-побутовий устрій українського народу. Домінуючими факторами розвитку міграційних процесів є не тільки соціально-економічні умови, а й політична нестабільність.

Найбільш поширеними причинами саме внутрішньої міграції є соціально-економічні чинники. Суть таких міграцій населення полягає у забезпеченні кількісної та якісної відповідності між потребою у робочій силі та наявністю її у різних регіонах держави, а також у реалізації прагнень працівників задовольнити особисті потреби соціального, професійно-кваліфікаційного та духовного характеру. Якщо в першому випадку зазвичай людина сама наважується на зміну свого місця проживання, то у другому випадку міграція є примусовою. Причинами примусових міграцій на території України в різні історичні часи були:

-голодомор 1932-1933 рр.;

-Перша та Друга світові війни;

-масові репресії української інтелігенції у 40-х рр. ХХ ст.;

-радянізація українських земель у 50-х рр. ХХ ст.;

-політичні переслідування;

-екологічна катастрофа на Чорнобильській АЕС у 1986 р. [5].

Після краху радянської системи і здобуття країною незалежності обсяги внутрішніх міграцій значно скоротилися, що було наслідком зникнення властивих попередній добі організованих переселень і наборів робочої сили, а також повязано з комерціалізацією сфери освіти, ростом цін на житло, труднощами з працевлаштуванням тощо. Особливо ця ситуація була характерна для початку ХХІ ст. (рис. 1, 2). Якщо на рубежі 1980-1990-х рр. усередині України фіксувалося до 3 млн. фактів прибуття та вибуття, то нині - близько 1,3 млн.

політичний міграція економічний

Рис. 1. Динаміка процесів внутрішньої міграції в Україні в період 2001-2015 рр.*Складено за даними Державної служби статистики України [7-14]

Рис. 2. Динаміка розвитку міграційних процесів в Україні

*Складено за даними Державної служби статистики України [7; 14]

Проте й досі внутрішньодержавні переїзди є найпоширенішою формою зміни місця проживання громадян України. За останні 25 років геополітична ситуація у світі кардинально змінилася: відбувся розпад Радянського Союзу, істотні зміни в колишніх соціалістичних державах Центральної та Східної Європи, обєдналася Німеччина. На міжнародній арені зявилася ціла низка нових держав, серед них і незалежна держава Україна.

Стратегічну спрямованість зовнішньополітичного курсу Української держави закладено в Декларації про державний суверенітет України і в Основних напрямах зовнішньої політики України. Однією із найголовніших особливостей української геополітики є її бага- товекторність і важливість європейської орієнтації нашої геостратегії.

Сьогодні Україна спрямована на розвиток економічних звязків із такими партнерами, як ЄС, США, АСЕАН, урегулювання воєнного конфлікту з Росією та налагодженням із нею партнерства. Україна позиціонує себе як самодостатня держава, яка може стати гідним партнером розвинутих держав. Але в сучасній економічній ситуації Україні необхідно розробити власний вектор розвитку і стабілізації економіки.

У 2014 році Україна вперше за роки незалежності зіткнулася не лише з масовими внутрішніми міграціями, а й із проблемою вимушених переселенців (ВПО). Причиною цих явищ став воєнно-політичний конфлікт між Росією та Україною на території Донецької і Луганської областей.

Порівняно з розвинутими країнами, де внутрішні переселення є важливим складником збалансування ринку праці та динамічного розвитку економіки (наприклад, у серед-

Внутрішньодержавні переїзди стримуються такими чинниками:

-низьким добробутом населення;

-дефіцитом і високою вартістю житла у провідних містах;

-слабкістю системи посередництва у працевлаштуванні в інших регіонах;

-порядком реєстрації місця проживання та привязкою до місця реєстрації доступу до багатьох соціальних послуг [18; 19].

Сьогодні Україна посідає восьме місце за ВПО у світі (табл. 1).

Таблиця 1. Країни світу з найбільшою кількістю внутрішньо переселених осіб станом на 31.12.2015 р. [17].

№КраїнаНаселення країни, млн.Кількість ВПОКількість у % ВПО від загальної кількості насе-лення країни1.Сирія22,856 600 00028,8%2.Колумбія47,126 270 43613,3%3.Ірак33,423 290 3109,8%4.Судан37,963 182 2868,3%5.Ємен37,962 509 0686,6%6.Нігерія173,62 095 8121,2%7.Південний Судан11,31 696 96215%8.Україна42,64 678 58710,9%9.Демократична Республіка Конго67,511 500 0002,2%10.Пакистан182,11 459 0000,8%

За даними Міністерства соціальної політики, найбільше ВПО [4] зареєст-ровано у Донецькій, Луганській, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській та Київській областях. Найменше ВПО розселено у Тернопільській, Чернівецькій, Рівненській, Закарпатській, Івано-Франківській та Волинській областях. Це свідчить про нерівномірний регіональний розподіл ВПО в Україні, що призводить до надмірного соціального й адміністративного навантаження на громади, локальні ринки праці, соціальну інфраструктуру регіонів поселення [14].

Нерівномірність географічного розподілу ВПО стає особливо очевидною під час порівняння відносних величин, наприклад, кількості переселенців у розрахунку на 10 тис. корінного населення. Вибір значною частиною переселенців регіонів, близьких до місць попереднього проживання, свідчить про намір повернутися до покинутих поселень. Сьогодні близько 19% населення України внаслідок війни на Сході України змушені покинути власні домівки.

За оцінками ООН, зробленим ще восени минулого року, на Донбасі припинили роботу близько 40 тисяч підприємств. Очевидно, що нині ця цифра набагато більша. Оцінки вартості зруйнованих складників виробничої, комунальної, соціальної, транспортної, енергетичної та іншої інфраструктури мають орієнтовний характер через неможливість оглянути обєкти, розташовані на підконтрольній терористичним угрупованням території (табл. 2) [5; 16].

Усе частіше в новинах можна зустріти заголовки, в яких ідеться про мародерство на окупованій території. Так, сайт «Аргумент» опублікував список підприємств, які були розграбовані проросійськими бойовиками (табл. 3).

Таблиця 2 Кількість зруйнованих будівельних обєктів у Донецькій та Луганській областях унаслідок проведення антитерористичної операції (2014-2015 рр.) [14]

Кількість обєктівПризначення обєктів217заклади освіти45охорона здоровя51культурне і спортивне призначення81адміністративні будівлі14обєкти торгівлі132промислові обєктина суму 4 млрд. 788 млн. гривень

Наведений список - це лише ті обєкти, які зареєстровані офіційно, а скі-льки розкрадених підприємств насправді не є відомо. Це неможливо встановити через те, що українська влада не контролює усю зону АТО [3].

Ще одним негативним наслідком, спричиненим війною на Сході країни, є погіршення ситуації на ринку праці Донбасу та загалом в Україні. Зростання навантаження на одне вакантне робоче місце у середньому становить 2 особи. Найбільше робочих місць потребує соціальна група від 30-35 років [17] (рис. 3).

Рис. 3. Вікова структура безробітних серед внутрішньо переселених осіб [17]

Таблиця 3 Список розграбованих підприємств на окупованих територіях

№Назва підприємстваСпеціалізація підприємстваОбласть1.Філіал заводу «Мотор Січ»головний виробник двигунів у країніДонецька обл.2.Холдингова компанія «Топаз»конструкція радіотехнікиДонецька обл.3.Стаханівський вагонобудівний заводвиробництво залізних дорожніх вагонівЛуганська обл.4.Стаханівський завод феросплавівкремянисті й марганцеві сплавиЛуганська обл.5.Ясиноватський машинобудівельний заводтехніка для прокладання тунелів та метрополітенівДонецька обл.6.Лутугинський науково-виробничий валковий комбінатвиробництво валківЛуганська обл.7.Луганський патронний заводвиробництво патронівЛуганська обл.8.Завод електронного машинобудування «Машзавод-100»обладнання для вирощування монок-ристалів сапфіраЛуганська обл.9.Завод «Юність»радіотехніка для авіаціїЛуганська обл.10.Луганський завод автоклапаніввиробництво клапанівЛуганська обл.11.Луганський машинобудівельний завод імені Пархоменкагірничо-збагачувальне обладнанняЛуганська обл.12.Завод гірничорятувальної техніки «Горизонт»автобуси для порятунку людейЛуганська обл.13.Луганський електромашинобудівний заводелектроапаратура і різні комплектуючі для залізничного транспортуЛуганська обл.*Складено за даними [6].

За направленням Державної служби зайнятості працевлаштувались 1,2 тис. осіб. Очевидно, цим пояснюється і відмінність в активності звернень переселенців до Держслужби зайнятості з 1 березня 2014 р. до 31 січня 2016 р. У Запорізькій області ВПО майже у 30 разів більше, ніж на Івано-Франківщині, а кількість тих, хто звернувся до Державної служби зайнятості, відрізняється у шість разів (табл. 4).

Таблиця 4 Максимальна кількість зареєстрованих безробітних серед переселенців в областях України у 2015 р.

№ОбластьКількість безробітних в областях УкраїниУ відсотках1.Київська (без міста Київ)849 тис. осіб8,58%2.Дніпропе тровська804 тис. осіб8,12%3.Запорізька802 тис. осіб8,10%4.Харківська703 тис. осіб7,10%5.Черкаська372 тис. осіб3,76%Україна 9,889500*Складено за даними [17].

Отже, сьогодні в Україні внаслідок агресії сусідньої держави занепадає економіка, руйнується інфраструктура окупованих територій, зменшується привабливість України на інвестиційному ринку, зростає частка ВПО, які впродовж двох років АТО не мають повноцінного соціального захисту й економічної стабільності [9; 10].

Література

1.Алисов Н.В. Экономическая и социальная георафия мира / Н.В. Алисов, Б.С. Хорев. - М. : Гардарики, 2003. - 215 с.

2.Бакишаев Д.К. Международное правовое регулировние выннуж-денной и трудовой миграции / Д.К. Бакишаев, Д.В. Иванов. - М. : Проект, 2013 - 392 с.

3.Міграційних рух населення, 2001 рік: Статистичний щорічник / Державний комітет статистики України, Управління статистики населення ; відп. за вип. П.П. Забродський. - К., 2002. - 27 с.

4.Міграційних рух населення, 2005 рік: Статистичний щорічник / Державний комітет статистики України, Управління статистики населення ; відп. за вип. П.П. Забродський. - К., 2006. - 27 с.

5.Міграційних рух населення, 2010 рік: Статистичний щорічник / Державний комітет статистики України, Управління статистики населення ; відп. за вип. Н.П. Павленко. - К., 2011. - 27 с.

6.Міграційних рух населення, 2011 рік: Статистичний щорічник / Державний комітет статистики України, Управління статистики населення ; відп. за вип. О.А. Вишневська. - К., 2012. - 27 с.

7.Міграційних рух населення, 2012 рік: Статистичний щорічник / Державний комітет статистики України, Управління статистики населення ; відп. за вип. О.А. Вишневська. - К., 2013. - 45 с.

8.Міграційних рух населення, 2013 рік: Статистичний щорічник / Державний комітет статистики України, Управління статистики населення ; відп. за вип. О.Е. Остапчук. - К., 2014. - 45 с.

9.Міграційних рух населення, 2014 рік: Статистичний щорічник / Державний комітет статистики України, Управління статистики населення ; відп. за вип. О.О. Кармазіна. - К., 2015. - 420 с.

10.Міграційних рух населення, 2015 рік: Статистичний щорічник / Державний комітет статистики України, Управління статистики населення ; відп. за вип. О.А. Вишневська. - К., 2016. - 316 с.

11.Пістун М.Д. Розвиток суспільної географії в Україні у ХХ - на початку ХХІ сторіччя / Микола Пістун. - К. : ВПЦ «Київ. ун-т», 2009. - 216 с.

12.Смаль В. Велике переселення: скільки в Україні переміщених осіб і як склалась їх доля / Валентина Смаль // Економічна правда. - 2016. - № 6. - С. 24-25.

13.Юдина Т.Н. Социология миграции / Т.Н. Юдина. - М. : Академ. Проект, 2001. - 314 с.

Copyright © 2018 WorldReferat.ru All rights reserved.