Економічна ефективність виробництва сої

Тип:
Добавлен:

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОРГАНІАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

.1 Аналіз сучасного стану розвитку продукції рослинництва (сої та кукурудзи) в СФГ «Вікторія»

.2 Технічна база по виробництву сої та кукурудзи і організація планування виробництва

.3 Інноваційні процеси при виробництві продукції рослинництва (сої та кукурудзи)

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА СОЇ НА ПЛОЩІ 30 ГА ТА КУКУРУДИ НА ПЛОЩІ 30 ГА НА ПРИКЛАДІ СФГ «ВІКТОРІЯ»

.1 Організаційно - економічна характеристика господарства

.2 Економічна ефективність виробництва продукції в СФГ «Вікторія»

.3 Виробництво та затрати на продукцію рослинництва (сої та кукурудзи)

.4 Собівартість 1 - ц і продукції, шляхи зниження собівартості

.5 Фінансово - економічні результати виробництва та ефективність виробництва продукції рослинництва (сої та кукурудзи) та в цілому по господарству

.6 Маркетингова програма

РОЗДІЛ ІІІ. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА ТА В ЦІЛОМУ ПО ГОСПОДАРСТВУ

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ.

ВСТУП

В успішному розвитку багатьох галузей економіки України <#"justify">РОЗДІЛ І. ОРГАНІАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

1.1Аналіз сучасного стану розвитку продукції рослинництва(сої та кукурудзи) в СФГ «Вікторія»

Сьогодні соя поширена в 91 країні. Ще кілька десятиліть тому вважалося, що дана культура неприйнятна для вирощування в Україні у звязку зі складною її адаптивністю до ґрунтово-кліматичних умов. Однак із часом створення і впровадження сучасних, високопродуктивних сортів сої, розробка зональних технологій її вирощування, а також світовий досвід аграріїв переконали в протилежному: нині соя поступово витісняє традиційні олійні та зерно - бобові культури й починає займати вагоме місце у структурі посівних площ сільськогосподарських культур.

В Україні склалися сприятливі кліматичні умови для вирощування сої, тому впродовж 20 років посівні площі та валовий збір цієї культури збільшились у 12 та 17 разів, відповідно. Тенденція до розширення площі та виробництва сої збереглася й останніми роками. Якщо у 2014 році цю культуру вирощували на площі 427 тис. га, то у 2015 вона розширилася до 1351 тис. га. Відповідно, збільшувався й валовий збір, який у 2015 році становив 2,77 млн. т, що в 4,5 раза перевищило рівень 2014 року. Суттєве зростання посівних площ і валових зборів сої свідчить про її надзвичайно важливу роль в аграрному комплексі України. Краще зарекомендували себе ранньостиглі та середньопізні сорти сої, урожайність яких досягала 25-30 ц/га. Проте в цілому по Україні врожайність перебувала на рівні 20,5 ц/га.

Для динамічного розвитку виробництва сої в Україні розроблена галузева програма. Її метою є доведення посівних площ під цією білково-олійною культурою за період 2014-2016 років до 1,0-1,3 млн га і виробництво щорічно на рівні 1,5-3,0 млн т із вирішенням низки стратегічних завдань: проблеми дефіциту харчового білку; підвищення продуктивності тваринництва, птахівництва, рибництва на основі використання сої в кормовиробництві; забезпечення родючості ґрунтів; збільшення застосування її на технічні цілі; зростання валютних надходжень в Україну.

Соя - це стратегічна культура у розвязанні продовольчої проблеми в Україні. Від її виробництва залежить стабілізація землеробства, ліквідація дефіциту білка і поповнення ресурсів жирів, підвищення урожайності інших культур, бо соя збагачує ґрунт запасами азоту, - тобто економіка господарств. Соя продукує найдешевший рослинний білок. Її можна вирощувати в основних весняних, післяукісних і післяжнивних посівах.

Урожайність сої можна збільшити на 30-45% - якщо освоїти адаптивну сортову технологію вирощування, оновити, замінити сорти. Біологічний потенціал продуктивності сортів нового покоління поки що реалізується на 38-56%, а стоїть завдання досягти 78-92%. У звязку з тим, що при вирощуванні сої практично в усіх ґрунтово-кліматичних зонах бувають посушливі роки або посушливі періоди, застосовують штучне зрошення дощуванням, яке в звичайні роки збільшує урожайність в 1,5-2 рази, в посушливі і гостропосушливі - в 3-5 разів. Чим гостріший дефіцит вологи для рослин, тим більша віддача від зрошення. Великі перспективи має також розширення посівів сої на зрошуваних землях.

Кукурудзу традиційно вирощують українські аграрії, і вона займає суттєве місце в структурі виробництва зернових. Зазвичай на першому місці перебувають такі культури, як пшениця та ячмінь, що належать до ранніх зернових. І практично завжди, незалежно від урожаю інших культур, кукурудза за обсягами виробництва посідає третє місце. Ще меншу частку охоплюють жито, овес, горох, просо, гречка та інші зернові.

Різке збільшення врожаю в останні роки зумовлене насамперед зменшенням виробництва ранніх зернових через загибель озимих культур. Щоб компенсувати збитки, аграрії пересівають загиблі площі кукурудзою та соняшником.

Зазвичай внутрішнє споживання зерна кукурудзи становить близько 3,5 млн тонн. Але у звязку з низьким врожаєм пшениці та ячменю, частина яких іде на фуражні цілі, їх нестачу будуть покривати за рахунок кукурудзи, і тому споживання цього зерна в Україні зростає.

Але перехід до нових умов господарювання загострив проблему підвищення ефективності виробництва. Для підприємства важливо знати не тільки обсяг виробництва продукції, а й скільки витрачено фінансових, матеріальних, трудових та інших ресурсів, які понесені затрати на виробництво цієї продукції.Саме тому досліджувана мною тема є досить актуальною на даний час.

Введення інтенсивних технологій вирощування кукурудзи на зерно дає можливість не тільки значно збільшити вихід продукції, підвищити її якість, а й знизити затрати праці і витрати на виробництво даної продукції.

1.2Технічна база по виробництву сої і організація планування виробництва

соя кукурудза інноваційний рослинництво

У світі та, зокрема, в Україні спостерігається стала тенденція до зростання обсягів виробництва та споживання сої. Вона є основною зернобобовою культурою у світі. За посівними площами соя займає четверте місце у світі серед сільськогосподарських культур.

На сучасному етапі розвитку агропромислового виробництва України соя набуває виключного значення як цінна білково-олійна культура, що має широкий спектр використання в кормовиробництві, харчовій, переробній промисловості і медицині.

Стратегічним напрямом розвитку аграрного сектора й економіки України є розширення площ посівів, підвищення врожайності, збільшення виробництва та підвищення його ефективності для головної зернової бобової культури світового землеробства - сої. Виробництво цієї культури на глобальному рівні стрімко зростає, від неї значною мірою залежить продовольча безпека цивілізації.

Інтерес до сої викликаний високими поживними якостями цієї культури. Її зерно збалансоване за протеїном і перетравними амінокислотами. У насінні сої міститься 30-55% білка, 13-26% жиру, 20-32% крохмалю. багато калію, фосфору, кальцію, а також вітамінів. Соя не має рівних за кількістю виготовлених із неї продуктів. Із сої виготовляють соуси, молоко, сир, замінники яєчного порошку, кондитерські вироби, ковбаси, консерви тощо. Вона посідає перше місце у світовому виробництві рослинної олії, яку використовують на харчові цілі і для виробництва промислової продукції: лаку, фарб, мила, пластмаси, клею, штучних волокон.

Соя і продукти її переробки містять найважливіші поживні речовини високих кормових якостей. У другій половині XX ст. вони стали найважливішою передумовою розвитку найінтенсивніших галузей тваринництва і птахівництва. За соєю поступово утверджується поняття ідеального корму для тварин, звірів, птиці і риб. Вона широко використовується як основний інгредієнт в раціонах тварин, бо найповніше забезпечує потребу їх в білку і амінокислотах, є найбільш економічним джерелом високоякісного білка й енергії. Дуже важливо й те, що за рахунок соєвої олії окупаються всі затрати на вирощування цієї культури, чого не скажеш про горох, люпин, вику, боби. Тому соєвий шрот є найдешевшим джерелом рослинного білка. Вирощування сої - з агрономічної точки зору, є важливим, оскільки її рослини як азот-фіксатори, збагачують ґрунти азотом, покращують його структуру.

Таким чином, за обсягами виробництва сої Україна вийшла на провідні позиції серед країн європейського простору. Ці положення і визначають актуальність обраної теми дослідження.

Проблеми у розвитку даної галузі потребують всебічного вивчення, узагальнення та практичного застосування комплексу організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності виробництва сої. Без застосування сучасних технологій вирощування та переробки сої, наукового обґрунтування напрямів підвищення ефективності її виробництва не можна розраховувати на одержання високих врожаїв, бо природна родючість ґрунтів, яка з року в рік вичерпується, не забезпечить приріст валових зборів цієї культури.

У світовому землеробстві за посівними площами кукурудза посідає третє місце після пшениці та рису, а за валовим збором зерна - перше. За урожайністю зерна вона перевищує майже всі кормові культури. За останні роки врожайність зернової кукурудзи в Україні хоч і зросла з 3,24 до 6,43 т/га подекуди і до 10 т/га, проте продовжує залишатися нижчою, ніж у передових виробників світу.

Майже стабілізувались площі посівів кукурудзи в зоні Лісостепу з недостатнім та нестійким зволоженням, де обмежена кількість опадів і високі температури повітря під час вегетації рослин часто призводять до помітного зниження врожаю зерна. Без суттєвого розширення зрошуваних земель збільшення площ під кукурудзою у степовій зоні практично неможливе.

Стрімке зростання посівних площ під кукурудзою призвело до невідповідності між потребою в насінні і його виробництвом. В останні роки в Україні до 30 % зменшилась частка посівів вітчизняних гібридів кукурудзи від загальної площі поряд зі зростанням площ гібридів зарубіжної селекції, але за абсолютними показниками розповсюдження українських гібридів теж зростає. Ринок насіння стрімко розвивається, та поки що відчувається дефіцит посівного матеріалу гібридів кукурудзи. Така тенденція перш за все повязана зі стрімким ростом товарного виробництва кукурудзи, і вітчизняна мережа насінництва не поспішала зі значним зростанням попиту на насіння. Недостатня потужність насіннєвих господарств не дозволяє повністю забезпечити насінням вітчизняного виробництва, що сприяло збільшенню імпорту та забезпечує близько 40 % загальної потреби.

Таблиця 1.2.1

машинно тракторний парк

МашиниАгрегатиГАЗ-53, К-701, МТЗ-80, Т-150, Т-150К, Т-16М, ХТЗ-170, ЮМЗ-6Л, JOHNDEERE 95002ПТС-4-793-А, АПОГ-6, МВУ-900, ОП-2000-2-01, ПГ-5, П-0,75, С-11У, ЗКВГ-1,4, СГ-21, БЗТС-1,0, СУПН-8,

1.3 Інноваційні процеси при виробництві продукції рослинництва(сої та кукурудзи)

Для ефективного використання біокліматичного потенціалу природно- кліматичних умов нестійкого зволоження Лісостепу України важливе значення має розробка і впровадження у виробництво сучасних конкурентоспроможних технологій вирощування культур, які сприяють максимальній реалізації їх продуктивного потенціалу. У звязку з цим набувають особливої актуальності дослідження щодо розробки агроекологічних основ застосування біологічних, фізичних та хімічних засобів у сучасних технологіях вирощування сої. Урахування метеорологічних умов території природної зони дасть змогу вкожному конкретному випадку диференційовано розробляти агротехнічні заходи для підвищення культури землеробства та одержання стабільних врожаїв сої.

Кліматичні ресурси використовують при визначенні комплексу найважливіших агротехнічних заходів, які необхідно вжити для послаблення впливу несприятливих метеорологічних умов. Україна є великим землеробським регіоном і основним репродуцентом сої в Європі, має складну і багату історію її випробування, створення сортів, розробки технології вирощування і впровадження на європейському континенті . Більша частина території України характеризується сприятливими умовами для вирощування сої, але навіть у відносно сприятливих районах на неї періодично здійснюють негативний вплив екстремальні погодні умови. Тому використання різних агротехнічних заходів має вирішальне значення у підвищенні стійкості рослин до різних типів стресових факторів.

За вимогами до факторів життя сою відносять до теплолюбних, вологолюбних і світлолюбних культур. За багатовікову історію селекції і вирощування вона увібрала найкращі властивості рослинного світу, відзначається пластичністю, чутливістю до ґрунтово-кліматичних умов, високим потенціалом продуктивності, різною холодостійкістю, посухостійкістю, водоспоживанням, строками достигання. Соя сформувалась в умовах теплого мусонного клімату. Температура для неї є основним кліматичним фактором.

Полтавська область має давню і багату історію інтродукції, селекції та вирощування сої в Україні. З дві тисячі четвертого року за обсягами виробництва вона є одним з найбільших виробників цієї цінної культури в державі. Це сталося завдяки впровадження у виробництво сортів сої нового покоління та освоєння сортової технології їх вирощування.

Знижена температура є негативним фактором зовнішнього середовища, що суттєво впливає на ріст і розвиток сої. Властивість цієї культури пристосовуватися до її різкої зміни протягом вегетаційного періоду здебільшого визначає ефективність вирощування. Важливим заходом підвищення стійкості рослин проти заморозків є передпосівна обробка насіння фізіологічно-активними речовинами, які сприяють стійкості рослин до несприятливих умов зовнішнього середовища. Щоб їх використовувати, треба правильно оцінити умови вирощування, бо регулятори росту не можуть замінити необхідні фактори життя, а лише допомагають рослині ефективніше їх застосовувати.

Правильний вибір сорту - одна з вирішальних умов одержання максимального врожаю. У кожному господарстві потрібно вирощувати два-три сорти, що різняться тривалістю вегетаційного періоду, стійкістю проти хвороб, шкідників і несприятливих факторів середовища (знижені температури, посухи тощо).

Весь арсенал засобів інтенсифікації вирощування кукурудзи спрямований на максимальну реалізацію генетичного потенціалу сучасних гібридів культури. Удобрення, засоби захисту, системи обробітку ґрунту, зрошення - це лише інструментарій у вмілих руках агронома.

Адаптація складових до факторів зовнішнього середовища та біологічних вимог культури потребують глибоких фундаментальних знань сутності фізіологічних процесів і процесів формування елементів продуктивності рослин.

Навідміну від більшості культур, де підвищення врожайності або її стабілізація ймовірна за рахунок компенсаційних можливостей рослин (збільшення кількості зерен у колоску, збільшення коефіцієнта продуктивного кущення - зернові колосові; збільшення кількості бобів та насінин в бобах - зернові бобові; збільшення кількості гілок 2-го по рядку та стручків - олійні хрестоцвіті) кукурудза має менш динамічні можливості. Адже і число рядів зерен у качані і їх кількість в ряду детерміновані генетичними системами та мають чіткі кількісні обмеження.Навіть за умови повного запилення всіх квіток у качані та досягнення максимальних для гібрида кількісних показників (число рядів та зерен в ряду) потенціал продуктивності рослин визначатиметься масою зерна з качана. Як приклад, качани з різних ділянок ви пробування відрізнялись за кількістю зерен не більше як на 35%,натомість урожайність змінювалась у діапазоні до 27%, що є свідченням домінуючої ролі в урожайності показника маси зерна з качана.

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА СОЇ НА ПЛОЩІ 30 ГА ТА КУКУРУДИ НА ПЛОЩІ 30 ГА НА ПРИКЛАДІ СФГ "ВІКТОРІЯ"

2.1 Організаційно - економічна характеристика господарства

Фермерське господарство під назвою «Вікторія» яке знаходиться в с. Брусове, Семенівського р-н, Полтавської області.

Це господарство спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарських культур: кукурудза, соя. Дані культури вирощуємо на площі 60 га.

Кукурудза - це однорічна, травяниста рослина, що виростає у висоту до трьох метрів. Її вирощують заради качанів з зернами і це найважливіша зернова культура після пшениці і рису. Кукурудза поділяється на 9 груп (залежно від властивостей зерна), виділяють: кремнистую, зубовидную, полузубовидную, лопающуюся, цукрову, крохмалисту, крахмалисто-цукрову, восковидную і плівчату.

Кукурудзу називають царицею полів, все, що їй треба для швидкого росту і рясного плодоношення - це пухкий грунт і рясний полив. Не тільки качани кукурудзи йдуть в обробку на крупу, борошно, крохмаль, спирт, комбікорм, все інше так само переробляється з великою користю. Зародки качанів - сировина для масла, зелень - корм для худоби, сухі стебла і серцевини качанів використовуються для виробництва паперу, віскози і навіть лінолеуму.

На стіл сучасної людини кукурудза потрапляє в абсолютно різних варіантах: у вигляді свіжих качанів для варіння, консервів, замороженої суміші, крупи, олії, борошна.

Одним з основних корисних властивостей кукурудзи є нормалізація рівня цукру в крові, тому вона і повинна входити в меню людей, хворих на діабет. Доведено, що регулярне споживання кукурудзи при діабеті стабілізує цукор і призводить до рівного, гарного самопочуття. З кукурудзи можна готувати безліч смачних страв, тому раціон не буде мізерним і одноманітним.

Варто придивитися до кукурудзі і тим, у чиїх медичних картах регулярно зявляються записи кардіолога. Для страждають серцевими справами в фізичному, а не душевному сенсі, кукурудза може послужити хорошу службу. Адже вона багата ненасиченими кислотами, які є найлютішими ворогами шкідливого холестерину. Очищення організму від цієї напасті рятує від таких серйозних хвороб, як атеросклероз, тромбоз, інфаркт міокарда.

Соя є цінною продовольчою і кормовою культурою. Використовують її також як сировину для промисловості. Зерно містить від 40 до 55% білків, які легко засвоюються організмом людини і тварин, до 26% жирів, близько 30%вуглеводів і досить значну кількість вітамінів. З усіх зернобобових білок сої найбільш повноцінний.

Соєву олію широко застосовують для виробництва маргарину, у лакофарбовій та миловарній промисловості, для виготовлення гліцерину. Із зерна мелених бобів сої виготовляють страви, харчові продукти, консерви.

Соєве борошно і шрот - цінні концентровані корми для молодняку великої рогатої худоби, корів і поросят. Дуже поживна і соєва макуха, що містить 40-50% білка. Вона також є цінним кормом для птиці.

Солома сої містить 3,5-4, а сіно - 11-12% білка. Багата на білок і зелена маса сої, тому цю культуру висівають у змішаних посівах з кукурудзою та суданською травою на силос і зелений корм.

Батьківщиною сої вважають райони Східної Азії, де її вирощують з давніх часів.

Світова посівна площа сої - близько 71 млн га. В Україні посіви сої на зерно досягли 100 тис. га. Значно збільшилися площі чистих і змішаних посівів (з кукурудзою) сої на зелену масу. Урожайність зерна сої в лісостеповій зоні 15-20 ц/га і більше, а на зрошуваних землях степової зони, за даними Інституту зрошуваного землеробства УААН, у господарствах збирають по 27-30 ц/га.

Таблиця 2.1.1

Землекористування та сивозміна господарства , спеціалізованого на виробництві сої та кукурудзи в СФГ «Вікторія».

Номер ПоляКультураПлощаГа%1Соя30502Кукурудза3050Всього60100

По даних таблиці ми бачимо, що господарство займається вирощуванням зернових та технічних культур, а саме кукурудзи та сої які займають найбільше серед інших по 30 га - 50,0% від загальної кількості площі господарських угідь, , По даних в таблиці ми бачимо що загальна кількість господарських угідь становить 60 га.

Таблиця 2.1.2

Планування урожайності сільськогосподарських культур длягосподарства , ц/га СФû³кторія»

Номер ПоляКультураСередньозважена врожайність , ц/гаПриріст , ц/гаНормативна урожайність , ц/га1Соя282,530,52Кукурудза765,281,2

В даних таблиці ми спланували урожайність с.г. культур.сою ми плануємо урожайність 30,5 ц/га. А кукурудза становить 81,2 ц/га.

Таблиця 2.1.3

Розрахунок валового виробництва продукції рослинництва.

КультураПлоща,гаУрожайність, ц/гаВаловий збір,цСоя3030,5915Кукурудза3081,22436

В даній таблиці ми розрахували валовий збір основної продукції: Сою 915 ц., кукурудза 2436 ц.

2.2 Економічна ефективність виробництва продукції в СФГ «Вікторія»

Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних характеристик господарської діяльності людини. Вона має багатоаспектний та багаторівневий характер.

Розрізняють ефективність процесу відтворення в цілому та окремих його фаз: виробництва, розподілу, обміну та споживання. Виокремлюють ефективність всього народного господарства, окремих його галузей, підприємств та ефективність господарської діяльності окремого працівника. Беручи до уваги інтенсивний розвиток міжнародних інтеграційних процесів, визначають ефективність зовнішньоекономічних зв'язків та світового господарства.

Все це дає змогу зробити висновок про те, що ефективність-це не випадкове явище, а закономірний, стійкий, об'єктивний процес функціонування економіки, що набув рис економічного закону. Він може бути сформульований як закон підвищення ефективності суспільного виробництва. Найбільший простір для дії цей закон отримує в умовах інтенсивного типу економічного зростання, який є характерним для економіки розвинутих країн.

Таблиця 2.2.1

Планування грошово матеріальних витрат на виробництво продукції

Розрахунок затрат на продукцію рослинництва

КультураПлоща , гаВалове виробництво , цУкрупнений норматив грошово-матеріальних затрат на 1 ц, грнВсього затрат , грнСобівартість продукції, грнОсновноїСоя30915442,5404887,5404887,5кукурудза302436292,5712 530712 530Всього603 3517351117417,51117417,5

В даній таблиці ми порахували укрупнений нормати грошово - матеріальних затрат на 1 ц, Соя - 442,5 грн, кукурудза - 292,5 грн. Всього затрат більше становить у сої, а саме 404887,5 грн. собівартість основної продукції дорівнює всього затратам по даних культурах.

Таблиця 2.2.2

Рослинництво на плановий рік

№п/пКультураВаловий збір , цВартість продукціїРеалізаціяЦінаВартістьКанали збутуГромадське харчуванняСпоживча коопераціяДержавний контракт1Соя9151065974475487277,5487277,5-2Кукурудза24064651118790111 879111 879895 032Всього335115302722680599116,5599116,51023343,2

Канали збуту один із головних аспектів на підприємстві, найрозповсюдженішим із них є громадське харчування, я свої культури реалізовую на споживчу кооперацію та державний контракт.

2.3 Виробництво та затрати на продукцію рослинництва (сої та кукурудзи)

Не всі витрати, належать до звітного періоду (вичерпні витрати), безпосередньо повязані з виробництвом продукції. Тому для визначення собівартості продукції або товарів розрізняють витрати, що формують їх собівартість (витрати на продукцію) та витрати періоду.

Витрати періоду - це витрати, що не закладені у собівартість продукції та запасів і розглядають як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. У виробничих підприємствах витрати періоду називають витратами діяльності.

До них належать, витрати на управління, дослідження, маркетинг. У торгівельному підприємстві витратами періоду є витрати обігу.

Витрати на продукцію - це витрати, повязані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до таких витрат належать всі витрати, пов'язані з функцією виробництва продукції (сировина і матеріали, заробітна плата виробничих робітників і відрахування з неї, амортизація верстатів тощо). У торгівельному підприємстві витратами на продукцію є чиста вартість придбання товарів для реалізації.

Таблиця 2.3.1

Плануванн я потреби в насінні

КультураПлоща, гаНорма висіву, ц/гаНасіннєвий фондВартість 1ц, грнЗагальна вартість грнОсновнийСтраховийСоя301,2364,095019181Кукурудза на зерно300,257,50,7513229915Всього29096

Виходячи із даних показників, які подані в таблиці ми дізналися загальну вартість сої - 19181грн, та кукурудзи на зерно - 88045грн, і загальна вартість становить 107226грн.

Таблиця 2.3.2

Оплата праці на вирощування сої

КатегоріяЗатрати праці (люд.год)Оплата по тарифуПідвищена оплата праці 10%Доплата за класність 20%ЄСВ 22%ВсьогоТракторист машиніст262,583512,28351,3702,61004,565570,74

На оплату праці підприємництво виділяє 5570,74грн трактористам - машиністам. Це з урахуванням підвищеної оплати праці, доплати за класність, нарахування податку оплати праці, і звичайно олати по тарифу, та тарифної ставки.

Витрати на продукцію, на відміну від витрат на обліковий період, розподіляються на витрати, необхідні для розрахунків прибутку і витрат, що становлять вартість запасів (готова продукція на складі, відвантажені товари тощо). Такий розподіл пояснюється тим, що продукція може бути реалізована через деякий час після її виробництва. Тому витрати на продукцію ще називають "запасомісткими витратами".

Таблиця 2.3.3

Розрахунок в потребі засобів захисту сої

ЗасібПлоща, гаНа 1 га, л.Всього, л.Ціна 1 л, грнВартість, грнГербіцид «ХАРНЕС»302,57515011250Пестициди «БАЗАГРАН»30260965760Інсектицид «Золон»302,5751259375Всього26385

Я розрахував потребу засобів захисту сої, врахувавши ціну засобів, а саме гербіцидів, пестицидів, інсектицидів, загальна вартість становить 26385 грн. Гербіцидів - 11250 грн, пестицидів - 5760грн, інсектицидів - 9375 грн.

Таблиця 2.3.4

Розрахунок в потребі і вартості мінеральних добрив

C/г культураПлощаМінеральні добриваКалійні (35грн/кг)Р2О5 (40 грн/кг)На 1га, кгВсього, кгВартістьНа 1га, кгВсього, кгВартістьСоя30206002100060180072000

Для вирощування сої на площі 30 га нам необхідно буде внести 600 кг калійних добрив на загальну вартість 21000 грн і фосфорних добрив 1800 кг на суму 72000 грн. Загальна вартість добрив становитиме 93000 грн.

Таблиця 2.3.5

Авто-послуги

КультураОбсяг робіт у фізичних одиницяхЦіна за 1 фізичну одиницюВсьогоСоя280813,0036504

Обсяг робіт у т-км -2808. Ціна за 1 т-км 13,00 грн. Загально планові витрати на автопослуги становлять 36504 грн.

Таблиця 2.3.6

Організація управління

КультураВитратиЗагально виробничі, 12% від ФОПЗагально господарські, 20% від ФОПСоя668,51114,15

Витрати на організацію управління розраховуються від ФОП, загально виробничі 12% - 668,5грн,загально господарські 20% - 1114,15 грн.

2.4 Собівартість 1 - ці продукції, шляхи зниження собівартості

Собівáртість продýкції - являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об'єднує в собі витрати уречевленої праці (обладнання), та витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці та витрати на заробітну плату працівників підприємства.

Від собівартості продукції залежить кінцевий показник діяльності підприємств - прибутковість. Собівартість визначається як сума сукупних витрат, поділених на кількість виробленої продукції, тобто як середні витрати на одиницю продукції.

Таблиця 2.4.1

Розрахунок собівартості

Вид продукціїКількість продукціїЗатрати на виробництво, грн.Собівартість 1ц, грн.Соя915233762,49255,47

Включаючи кількість продукції та затрати на виробництво, ми визначили собівартість 1ц, яка становить 255,47 г

Собівартість є основою визначення цін на продукцію. Її зниження призводить до збільшення суми прибутку й рівня рентабельності. В умовах переходу до ринкової економіки роль і значення зниження собівартості продукції на підприємстві різко зростають. З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості продукції для підприємства полягає в наступному:

у збільшенні прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а, отже, у появі можливості не тільки в простому, але й розширеному виробництві;

у появі можливості для матеріального стимулювання працівників і рішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;

у поліпшенні фінансового стану підприємства й зниження ступеня ризику банкрутства;

у можливості зниження продажної ціни на власну продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоздатність продукції й збільшити обсяг продажів;

у зниженні собівартості продукції в акціонерних товариствах, що є гарною передумовою для виплати дивідендів і підвищення їхньої ставки.

Насамперед необхідно відзначити, що керівники й менеджери підприємства повинні чітко розуміти, що управління витратами виробництва й реалізації продукції з метою їхньої мінімізації на підприємстві є складовою частиною управління підприємством у цілому.

Таблиця 2.4.2

ПоказникНа 30 га посівуНа 1цСтруктура витрат,%Затрати праці, люд.год262,580,28Заробітна плата з нарахуваннями,грн5570,746,012,38Насіння,грн1918120,688,2Мінеральні добрива,грн93000101,6439,66Засоби захисту рослин,грн2638528,8311,28ПММ,грн36362,639,7415,5Амортизаційні відрахування,грн10418,411,384,45Поточний ремонт,грн4558,14,981,9Транспортні витрати,грн3650439,8915,61Загальновиробничі витрати,грн668,50,730,28Загальногосподарські витрати,грн1114,151,210,37Виробничі витрати всього,грн233762,49255,47100

Виробничі витрати на вирощування 30 га сої всього становитимуть 233762,49 грн, а найбільшу питаму вагу у структурі витрат становлять витрати на мінеральні добрива 39,66 %,транспортні витрати - 15,61%, ПММ - 15,5% і засоби захисту рослин - 11,28%.

2.5 Фінансово - економічні результати виробництва та ефективність виробництва продукції рослинництва (сої та кукурудзи) та в цілому по господарству

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку:

валовий;

від операційної діяльності;

від звичайної діяльності до оподаткування;

від звичайної діяльності;

Таблиця 2.5.1

Фінансові результати виробництва продукції СФГ «Вікторія»

ПоказникОд. вим.РозрахунокКультураСояВалове виробництвоц915Товарна продукціяц915Цінагрн/ц950Вартість продукціїгрн869250Чисельність працівниківчол.2Собівартість продукціїгрн/ц255,47Прибутокгрн635494,95Рівень рентабельності%271,86

Розрахувавши дану таблицю я встановив,що прибуток від вирощування і реалізації сої складе869250 грн при собівартості продукції 233762,49 грн, тому рівень рентабельності стоновить 271,86%.

2.6 Маркетингова програма

Стратегія - набір правил для ухвалення рішень, якими фірма (організація) керується в своїй діяльності. Також стратегія - це узагальнююча модель дій, необхідних для досягнення поставленої мети шляхом координації і розподілу ресурсів компанії. По суті стратегія є набір правил для ухвалення рішень, якими організація керується в своїй діяльності.

Успіх підприємства в освоєнні ринку і закріпленні на ринку є результатом організації маркетингу як елемента загальної системи управління, яка в цілому спирається на спеціально розроблену програму маркетингу. Програма маркетингу - розроблений, на основі комплексних маркетингових досліджень, стратегічний план-рекомендація виробничо-збутової і науково-технічної діяльності фірми (організації), покликаний забезпечити вибір оптимального варіанту її майбутнього розвитку згідно висунутій меті і стратегії в довгостроковій перспективі.

Програма маркетингу може розглядатися у вузькому і широкому значенні. У вузькому тлумаченні - це документ, що визначає конкретну діяльність підприємства на ринку. В більш широкому значенні вона розглядається як безперервний процес аналізу, планування і контролю, направлений на приведення до більш повної відповідності можливостей підприємства вимогам ринку.

Маркетингова програма є оцінкою того, як менеджери сприймають їхню власну позицію на ринках відносно конкурентів (з точно певними конкурентними перевагами), які мети вони хочуть досягнути, і як вони збираються досягати їх (стратегії), які ресурси потрібні, і які результати очікуються (бюджети), після цього здійснюється детальне планування і калькуляція витрат.

Отже, маркетингова стратегічна програма підприємства є стратегічним планом дій фірми по досягненню поставленої довгострокової мети. Відразу зупинимося на відмінності плану і програми. Ми часто посилатимемося на методи планування при розгляді маркетингової стратегічної програми. Це зв'язано з тим, що стратегічне планування є проміжним результатом, а маркетингова стратегічна програма заключний акорд в стратегії бачення розвитку фірми, в якому заплановані дії підкріплені практичними заходами з конкретними відповідальними, тактичними заходами, об'ємом фінансування, видом і порогами контролю.

Кажучи про процес планування маркетингу, і його результаті - маркетинговій програмі, слід зазначити, що по формулюванню Г.Л. Багиева, процес планування маркетингу - це впорядкована сукупність стадій і дій пов'язаних з ситуаційним аналізом навколишнього середовища, постановкою мети (як стратегічної, так і тактичної) маркетингу, здійсненням стратегічного планування (розробка плану), реалізацією маркетингу, контролем за виконанням плану маркетингу.

При розгляді маркетингової стратегічної програми підприємства в даній курсовій роботі наведені лише основні етапи розробки програми маркетингу, а також розглянуто класифікацію програм маркетингу.

Маркетингова програма вирішує три основні задачі:

. Визначення об'єму випуску нової і удосконалення старої продукції в натуральному і вартісному виразі на поточний і перспективний період.

. Вибір цільового ринку і кінцевого споживача з урахуванням їх вимог і потреб в продукції.

. Зіставлення витрат виробництва, ціни і прибутки по кожному конкретному продукту

Для вирішення даних задач і створення маркетингової стратегічної програми існують п'ять основних етапів її розробки:

. Ситуаційний аналіз

. Маркетинговий аналіз

. Стратегічне планування

. Тактичне планування

. Маркетинговий контроль

В основі стратегічного планування маркетингу лежить інформація про ресурси підприємства, дії і наміри конкурентів, розвиток ситуації на ринку. Для отримання цих даних у розпорядженні менеджера є багатий арсенал методів дослідження ринку і думок споживачів. Проте в підприємницькій і консультаційній практиці використовується ряд специфічних методів для стратегічного аналізу наприклад, аналіз ринку, потенціалу, конкурентів, шансів - ризику і ін.

Таблиця 2.6.1.

Канали реалізації сої

Канали реалізаціїВідсоток реалізаціїОбсяг реалізації, цРеалізаційна ціна, грн/цВиручка від реалізації, грнТОВ «Короліський смак»70640,5950608475На торговий ринок30274,4950260775Разом100915950869250

Розглянувши дану таблицю ми можемо побачити яким чином реалізується сої, а саме: ТОВ «Королівський смак»70% -640,5ц, реалізаційна ціна 1 ц становить 950 грн., тобто від усієї проданої продукції ми отримаємо - 608475 грн., на торговий ринок 30 % -274,4ц продукції, реалізаційна ціна становить 950грн/ц., тобто від усієї продукції ми отримаємо 260775 грн. Загальна сума від проданої продукції становить - 869250грн

РОЗДІЛ ІІІ. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА ТА В ЦІЛОМУ ПО ГОСПОДАРСТВУ

Таблиця 3.1

Показники економічної ефективності виробництва продукції по СФГ «Товсте»

ПоказникРозрахунок1. КультураСоя2. Урожайність/Продуктивністьц/га;30,53. Посівна площа/ПоголівяГа304. Валове виробництвоЦ9155. Товарна продукція Ц9156. Цінагрн/ц9507. Вартість продукціїГрн8692508. ЧисельністьЧол.29. Собівартість продукціїГрн233755,0510. ПрибутокГрн635494,9511. Валова продукція в розрахунку на 1 працівникаГрн43462512. Рівень рентабельності%271,8613. Затрати на 1 гаГрн7791,8314. Собівартість 1 ц.Грн255,47

Виробництво сільськогосподарської продукції - основна функція сільського господарства та його первинних ланок - підприємств. У процесі виробництва використовуються виробничі ресурси - земля, праця, основні та оборотні фонди, а результатом є продукція з її споживчими властивостями.

Зіставлення продукції з ресурсами і витратами характеризує його результативність, яка виражається категорією - економічна ефективність виробництва.

Кількісно економічна ефективність виробництва може виражатися по-різному. В одних випадках вона проявляється у зростанні обсягів продукції при незмінних ресурсах і витратах, в інших - у зменшенні виробничих витрат на ту ж кількість продукції, по-третє - і в зростанні обсягів виробництва, і в скороченні виробничих витрат.

Стосовно до сільського господарства ефективність виробництва означає отримання більшої кількості необхідної суспільству продукції з кожного гектара землі, від кожної голови худоби при найменших витратах трудових і матеріальних ресурсів. Коротко це положення можна сформулювати так: максимум продукції при мінімумі ресурсів і витрат.

Підвищення ефективності виробництва мало і має велике значення, як для всього народного господарства, так і для кожного підприємства. Це зумовлено багатьма чинниками.

По-перше, зростання обсягів виробництва продукції в умовах обмеженості ресурсів сприяє більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.

По-друге, при ефективності використання трудових та матеріальних ресурсів знижуються витрати виробництва, що впливає на рівень роздрібних цін на продовольство.

По-третє, підвищення ефективності виробництва забезпечує зростання доходів підприємств, виділення більше коштів для економічного і соціального розвитку трудових колективів.

У системі ринкових відносин підвищення ефективності виробництва є практично єдиною умовою нормального функціонування підприємств.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва носить багатоплановий характер, має безліч цілей і відповідно кілька груп показників, що характеризують її специфічні риси і рівень.

Так, економічну ефективність виробництва поділяють: за стадіями відтворення - на виробничо-технологічну, виробничо-економічну та соціально-економічну ефективність; за рівнями виробництва - на народногосподарську, галузеву (сільське господарство), підприємств та об'єднань, внутрішньогосподарських підрозділів, окремих заходів (інтенсифікації, спеціалізації, агропромислової інтеграції, кооперації та ін).

Виробничо-технологічна ефективність характеризує рівень використання ресурсів виробництва. Для її оцінки використовуються показники врожайності та продуктивності, виробництво продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, середньорічного працівника, на 100 руб. виробничих фондів та ін).

Виробничо-економічна ефективність - це ефективність виробництва продукції, обумовлена ​​рівнем виробничо-технологічної ефективності та діючого економічного механізму господарювання. Вона значною мірою визначається системою взаємовідносин галузі або підприємства з державними структурами, іншими галузями і підприємствами, а також внутрішньогалузевими та внутрішньогосподарськими зв'язками. Для її характеристики використовуються вартісні показники, такі як: валова і чиста продукція, валовий дохід і прибуток по відношенню до витрат виробництва та інвестицій.

Соціально-економічна ефективність відображає реалізацію економічних інтересів суспільства в цілому або трудових колективів і характеризує ефективність роботи сільського господарства, АПК або підприємства в цілому.

Ці види ефективності взаємопов'язані. Так, величина виробничо-технологічної ефективності залежить від стану матеріально-технічної бази виробництва, яка, у свою чергу, визначається рівнем виробничо-економічної ефективності. Соціальна ефективність, будучи наслідком виробничо-економічної ефективності, впливає на рівень останньої через матеріальну зацікавленість працівників в результативності виробництва.

Народногосподарська ефективність виробництва відображає співвідношення одержуваного суспільством кінцевого результату у вигляді матеріальних благ та послуг і витрат живої і уречевленої праці. Вона виражається обсягом національного доходу в абсолютному вираженні або в розрахунку на душу населення. Такий показник оцінки ефективності народного господарства виходить з кінцевої мети виробництва - задоволення потреб суспільства в матеріальних благах, а національний дохід як раз і використовується па споживання і накопичення.

Народногосподарська ефективність сільського господарства визначається рівнем забезпечення населення продуктами харчування, часткою витрат на продовольство в загальних витратах населення, станом експорту та імпорту продовольства і іншими показниками.

Галузева ефективність сільського господарства характеризується системою загальних і приватних показників. До загальних можна віднести такі показники - ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування, рівень виробництва і споживання окремих видів продуктів у розрахунку па душу населення, обсягом валової продукції, валового і чистого доходу до розрахунку па одиницю виробничих ресурсів, ступінь окупності капітальних вкладень та виробничих витрат та ін

До приватних показників відносяться врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин, обсяг виробництва окремих продуктів у розрахунку на 100 га с.-г. угідь, на середньорічного працівника і ряд інших.

Господарська економічна ефективність відображає результативність виробничо-господарської діяльності підприємств. Вона характеризується системою натуральних і вартісних показників.

Народногосподарська ефективність тісно пов'язана з ефективністю галузевої, яка у свою чергу визначається ефективністю підприємств. Це обумовлено тим, що ефективність кожного вищого ланки суспільного виробництва визначається ефективністю ланки, що стоїть нижче. Звідси і необхідність вивчення ефективності па всіх рівнях господарювання.

При цьому на кожному рівні можливе застосування різних, але взаємопов'язаних показників ефекту і витрат. Оскільки суспільне виробництво безпосередньо здійснюється в його первинній ланці - підприємстві, то з найбільшою повнотою слід розглядати всі аспекти його економічної ефективності.

Проблема підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, в тому числі і в тваринництві, становить рішення двох взаємозалежних груп завдань: з одного боку, зростання результативних показників виробництва (натуральна і валова продукція), а з іншого - раціональне використання земельних, трудових і матеріальних ресурсів і пов'язане з ним Скорочення виробничих витрат.

Обсяг продукції є величиною виробничої від кількості залучених у виробництво ресурсів і рівня продуктивності їх використання. Так, у тваринництві факторами виробництва є поголів'я продуктивної худоби, рівень продуктивності, а в землеробстві - площа посівів і врожайність сільськогосподарських культур.

Рішення другої групи завдань, тобто скорочення виробничих витрат, пов'язані з здійсненням безлічі заходів:

по-перше, найбільш повне використання виробничих потужностей будівель і споруд на фермах, а в землеробстві - машинно-тракторного парку;

по-друге, різке підвищення продуктивності праці на основі посилення механізації виробничих процесів, що дасть можливість зменшити трудомісткість продукції, а звідси і частку витрат на оплату праці у загальних витратах виробництва;

по-третє, економне витрачання кормів, ремонтних матеріалів і запасних частин, палива та електроенергії, медикаментів інших оборотних коштів шляхом науково обгрунтованого нормування, матеріального стимулювання, запобігання всіляких втрат матеріальних ресурсів;

по-четверте, всебічне скорочення загальновиробничих і загальногосподарських витрат, раціональне використання транспортних витрат та інших робіт і послуг.

Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Важливість врожайності, як економічного показника полягає в тому, що вона відбиває ступінь і ефективність використання землі. Слід зазначити що величина врожайності безпосередньо впливає на величину інших показників.

Натуральні показники (урожайність, продуктивність тварин) відображають лише один бік досягнутої ефективності. Для виявлення економічного ефекту необхідно так само знання сукупних витрат праці, які забезпечили отримання даної врожайності або продуктивності тварин.

Вартісні показники мають не тільки облікове а й економічне значення, так як з їх допомогою опосередковуються товарно - грошові відносини.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Сільське виробництво є невідємною складовою частиною загального товарного виробництва. Перехід до ринкової економіки відкриває широкі можливості для розвитку та конкуренції різних форм власності. Останнім часом особливо після проголошення України незалежною державою, нові форми господарювання знаходять всіляку підтримку.

Засновником селянсько (фермерського) господарства під назвою «Вікторія» яке знаходиться в с. Брусове, Семенівського р-н, Полтавської області є Черненко Валерій Сергійович.

Це господарство спеціалізується на вирощуванні сільськогосподарських культур: кукурудза, соя. Дані культури вирощуємо на площі 60 га.

ми спланували урожайність с.г. культур.сою ми плануємо урожайність 31,2 ц/га. А кукурудза становить 81,2 ц/гами розрахували валовий збір основної продукції: Сою 783,6ц., кукурудза 2436 цми порахували укрупнений нормати грошово - матеріальних затрат на 1 ц, Соя - 442,5 грн, кукурудза - 292,5 грн. Всього затрат більше становить у сої, а саме 404887,5 грн. собівартість основної продукції дорівнює всього затратам по даних культурах.

Канали збуту один із головних аспектів на підприємстві, найрозповсюдженішим із них є громадське харчування, я свої культури реалізовую на споживчу кооперацію та державний контракт.

Виходячи із даних показників, які подані в таблиці ми дізналися загальну вартість сої - 19181грн, та кукурудзи на зерно - 88045грн, і загальна вартість становить 107226грн.

На оплату праці підприємництво виділяє 8701,06 грн трактористам - машиністам. Це з урахуванням підвищеної оплати праці, доплати за класність, нарахування податку оплати праці, і звичайно олати по тарифу, та тарифної ставки.

Я розрахував потребу засобів захисту сої, врахувавши ціну засобів, а саме гербіцидів, пестицидів, фугіцидів, загальна вартість становить 20010 грн. Гербіцидів - 6750грн, пестицидів - 5760грн, фугіцидів - 7500грн.

Я розрахував оплату праці працівникам, які виконують свої обовязки на даному господарстві. Загальна оплата праці становить 15904,9грн.

У системі ринкових відносин підвищення ефективності виробництва є практично єдиною умовою нормального функціонування підприємств.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва носить багатоплановий характер, має безліч цілей і відповідно кілька груп показників, що характеризують її специфічні риси і рівень.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України « Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №49. - С. 682.

. Земельний Кодекс України // Голос України. - 2008. - №217 - 218.

. Андрійчук В.Г. Менеджмент: людські ресурси: Навчальний посібник / В.Г. Андрійчук, Л. Бауер. - К., 2005.

. Закон України «Про фермерське господарство» //Відомості Верховної Ради. - 2007. - №45 - С.268.

. Закон України «Про підприємство» Основи економічної теорії : Підручник Крупка М.І., Островерх П.І. Реверчук С.К. - К.: Атіка, - 2009. - 345с.

6. <http://pidruchniki.com/14170120/ekonomika/struktura_pidpriyemstva>.

. http://techtrend.com.ua/index.php?newsid=5911 <http://vk.com/away.php?to=http%3A%2F%2Ftechtrend.com.ua%2Findex.php%3Fnewsid%3D5911>.

Copyright © 2018 WorldReferat.ru All rights reserved.