Організація виробництва молока

Тип:
Добавлен:

Зміст

Вступ

Розділ 1. Соціально-економічна характеристика діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-молоко»

.1 Організаційно-економічні показники діяльності підприємства ТОВ «Оріон молоко»

.2 Аналіз фактичного стану організації виробництва сільськогосподарської продукції

Розділ 2. Організація виробництва молока

.1 Спеціалізація і розміщення тваринницьких ферм

.2 Організація основних виробничих процесів у молочному скотарстві

.3 Організація виробництва і зберігання продукції

.4 Оплата праці у галузі молочного скотарства

Розділ 3. План виробництва молока на фермі 600 голів

.1 Планування виробництва продукції

.2 Планування виробницької собівартості продукції

.3 Планування виручки від реалізації та фінансових результатів

.4 Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва молока в ТОВ «Оріон»

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення. За науково обґрунтованими нормами харчування людина має споживати в середньому 280 кг (у перерахунку на молоко) молока і молочних продуктів на рік, у тому числі 120 кг. молока у свіжому вигляді.

В агропромисловому комплексі України відбуваються глибокі перетворення, які пов'язані з переходом до нової соціально-економічної системи. Вони охопили всі сфери виробництва, та особливо це відчувається в молокопродуктовому підкомплексу країни. Виникнення нових організаційних форм господарювання вимагає адекватних ринковій економіці внутрігосподарських відносин з поглибленням спеціалізації, розширенням кооперації та інших інтеграційних процесів в молочному скотарстві. За таких умов важливо визначити шляхи більш ефективного виробничого потенціалу при виробництві молока.

Економічна криза в аграрному секторі супроводжується значним зменшенням поголів'я корів, зниженням продуктивності худоби, зростанням собівартості продукції молочного скотарства. В результаті обсяги виробництва та споживання продукції молока з року в рік скорочуються та, як наслідок, знижується ефективність та конкурентоспроможність вітчизняного молочного скотарства.

Збільшення виробництва молока вимагає значного підвищення рівня зоотехнічної і ветеринарної роботи на фермах та комплексах. Необхідно прослідкувати не лише процес організації галузі молочного скотарства на підприємстві, а й механізм його подальшого збуту (канали реалізації, методи позиціонування власної продукції та ціна), що є чи не найголовнішим питанням для успішного функціонування та прибутковості. Процеси доїння, зберігання, транспортування молока, умови утримання, годівлі, догляду за коровами також є головними та визначальними в якості продукції.

В останні роки відбувається тенденція до різкого скорочення поголів'я великої рогатої худоби та й взагалі галузі тваринництва. На сьогоднішній день підприємцю сільського господарства, а саме так називається новий господар землі у більшості господарств згідно новим формам власності, не вигідно займатися тваринництвом. Галузь рослинництва більш менш переживає скрутне становище. Нарешті уряд почав розуміти, що кінцеве слово про долю тваринництва стоїть саме за ним. Що ж роблять урядовці? На проблему нестачі продукції цієї галузі відповідають наче б то переконливо - дозволено ввіз великого об'єму м'яса (яловичини та свинини) з-за кордону для задоволення внутрішніх потреб населення країни. Проте чи це є виходом з даної проблеми. Тут потрібне чітке прослідковування та контроль з боку держави стану ринку тваринництва, регулювання цін на ньому, бо навіщо ж тоді Україна має такі родючі землі, яких не має чим і вдобряти, наприклад органічні добрива. Тому в даному курсовому проекті я хоч трішечки намагатимусь доторкнутись цієї проблеми. Хто як не аграрії повинні давати пропозиції уряду щодо сільського господарства. Я вважаю проблему ефективності виробництва молочного скотарства чи не найактуальнішою в наш час.

Актуальність даного дослідження звісно що розглядають ще під кутом доцільності як такого, його корисності для суспільства. Молокопродукти посідають друге місце у споживчій корзині населення, дають висококалорійні для харчування продукти, забезпечують легку і харчову промисловості цінною сировиною.

Метою даного курсового проекту є обґрунтування тенденції розвитку молочного скотарства і його економічної ефективності за існуючих умов господарювання, дослідження та аналіз стану галузі молочного скотарства на прикладі ТОВ «Оріон-Молоко», так як дане господарство єдине на теперішній час, що займається виробництвом молока в районі, прогнозування виробництва молока в досліджуваному господарстві на перспективу, а також обґрунтування тенденції розвитку управління ризиками в галузі тваринництва і його економічного впливу на діяльність підприємства, прогнозування ймовірності настання ризиків в досліджуваному господарстві та пропонування шляхів їх зниження на перспективу.

Задачами курсового проекту є:

дослідження тенденції розвитку молочного скотарства, вплив окремих факторів на його економічну ефективність;

оцінка ризиків в діяльності підрозділів галузі тваринництва підприємства;

дослідження тенденції розвитку управління ризиками, вплив окремих факторів на нього;

інтегрований аналіз ризиків на основі фінансового стану галузі тваринництва;

розгляд можливих напрямків диверсифікації операційної діяльності господарства та страхування ризиків;

розробка пропозицій по вдосконаленню організації управління ризиками.

навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходи по його запобіганню, не перевищуючи допустимих меж.

розробка пропозицій по вдосконаленню інтеграції виробництва молока.

Дослідження проводилися на базі ТОВ «Оріон-Молоко» Хорольського району, Полтавської області.

В залежності від мети і задач рішення окремих питань, застосовувались такі методи дослідження: статистичний, економічного аналізу, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний, аналітичний, аналіз чутливості проекту (розрахунок за найгіршим та найкращим сценарієм), метод аналогії, метод експертних оцінок.

Розділ 1. Соціально-економічна характеристика діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон-молоко»

молочний скотарство господарювання економічний

1.1 Організаційно-економічні показники діяльності підприємства ТОВ «Оріон молоко»

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРІОН МОЛОКО» створене 17 червня 2008 року і є правонаступником прав та обовязків Дочірнього підприємства «Агрофірма Оріон» у межах розподільчого балансу. Розташоване у пригородньому селі Штомпелівка. Відстань від господарства до районного центра м. Хорол - 8 км., до обласного центру м. Полтава - 110 км., до найближчої залізничної станції - 3км. Господарство має вигідне розташування і хороші шляхи звязку. Дороги мають тверде покриття і знаходяться у хорошому стані.

Через землі господарства проходить автотраса Київ-Харківта залізниця Кременчук-Бахмач. На даний час до складу господарства входить 10 населених пунктів, центральна садиба - село Штомпелівка.

Господарство обробляє орендовані землі. Землі ТОВ «ОРІОН МОЛОКО» в основному розташовані на чорноземах і здатні, при застосуванні всіх агротехнічних засобів давати високі і сталі врожаї всіх сільськогосподарських культур.

Одним із напрямків діяльності підприємства у 2016 році являється тваринництво. На базі підприємства створено 109 робочих місць. Фонд заробітної плати у 2016 році склав 866,4тис.грн., в тому числі 230,3тис грн. відрахування на соціальні заходи. Поголівя ВРХ за цей період налічувало 486 голів, в тому числі 450 голів основного стада. Валовий надій за період червень-грудень 2016 року становить 27921. Земельна площа господарства - 3159,4 га.

З 2009 року ТОВ «ОРІОН МОЛОКО» складається з двох основних галузей - рослинництва і тваринництва.

Основна мета діяльності підприємства - задоволення потреб населення в послугах і товарах, створення ринкової інфраструктури на території України, отримання прибутків.

Для очистки, сушки і збереження зерна в господарстві є зерноочисний комплекс КЗС - 20, сушарка для сушки зерна (16 т за нормозміну), зерносховище (загальною площею 1800 м2), комбікормових завод ОКЦ-30 та екструдер вітчизняного виробництва з потужністю три тони за зміну.

На ТОВ «ОРІОН МОЛОКО» застосовується лінійно-функціональна структура виробництва, керівнику організації безпосередньо підпорядковуються його заступники за функціями (маркетинг, фінанси, персонал тощо). Загальний керівник здійснює лінійну дію на всіх учасників структури, а керівники функціональних відділів (економічного, інженерно-технічного тощо) надають функціональне сприяння виконавцям робіт

Розглянемо управлінську структуру ТОВ «ОРІОН МОЛОКО» за допомогою додатка А.

Земельні угіддя - це земельні ділянки, що систематично використовуються для певних господарських цілей та відрізняються за природно-історичними ознаками.

Одним з найважливіших факторів підвищення ефективності використання земель є розширене відтворення родючості грунту. Науці і практиці відомі засоби швидкого і довгострокового впливу на грунт (систематичне збагачення грунту органічними добривами)

Одним з факторів підвищення продуктивності земель є боротьба з переущільненням грунтів. Під впливом важких колісних тракторів, збиральної техніки рівень ущільнення значної частини орних земель перевищує оптимальний. Ущільнення земель зменшується при використанні більш легкої техніки. Значний вплив на підвищення продуктивності земель робить боротьба з бурянами і шкідниками сільськогосподарських культур.

Провівши аналіз складу і структури земельних угідь ТОВ «ОРІОН»

Одним із напрямків діяльності підприємства у 2016 році являється тваринництво. На базі підприємства створено 109 робочих місць. Фонд заробітної плати у 2016 році склав 866,4тис.грн., в тому числі 230,3тис грн. відрахування на соціальні заходи. Поголівя ВРХ за цей період налічувало 486 голів, в тому числі 450 голів основного стада. Валовий надій за період червень-грудень 2016 року становить 27921. Земельна площа господарства - 3159,4 га.

1.2 Аналіз фактичного стану організації виробництва сільськогосподарської продукції

Ефективне порівняння показників економічної ефективності можливе лише при зіставленні показників господарства із загальними показниками по Україні та по області.

Таблиця 1.2.1 - Показники ефективності виробництва по Україні

Показники РокиВідхилення 2015 від 20132013р.2014р.2015р.Поголів'я255430025088002262700-291600Валовий надій, тис.ц.11190,611132,810615,4-575,2Продуктивність кг.4455,004508,004650,00195Виробничі витрати всього, тис.грн6932065,408031953,409232760,602300695,2Собівартість 1ц, грн.304,25328,30384,8880,63Вир. Від реалізації всього тис.грн291853004057905,626926900-2258400Ціна 1ц. Грн.345,75364,540256,25Прибуток всього, тис.грн.7877533,88977421,8010178229,002300695,2Прибуток на 1ц,грн.703,94806,39958,82254,88Прибуток на 1 голову, грн3084,033578,374498,271414,24Рівень рентабельності, %13,61112,6-1

Сьогодні виробництво молока стало невідємною складовою забезпечення національної продовольчої безпеки і підтримки соціально незахищених верств населення, а також основним джерелом добробуту та зайнятості мешканців сільської місцевості. Фактично в країні майже 76,3 % всього молока продовжують виробляти господарства населення, тоді як решта надходить від аграрних підприємств. Водночас, порівняно з минулими роками, в секторі селянських господарств населення спостерігається зниження їх питомої ваги у загальному обсязі виробництві молока.

Відповідно до даних таблиці 1.2.1. ми бачимо, що у 2015 році поголівя худоби становило 2262700 голів що на 291600 голів менше чим у 2013 році. Відповідно із зменшенням поголівя зменшується і валовий надій молока, так у 2015 році валовий надій становив 10615,4 тис.ц, що на 575,2 тис. ц. менше за показник у 2013 році. Також один із важливих факторів який впливає на валовий надій - це продуктивність. Відповідно до аналізую чого періоди, ми спостерігаємо тенденцію збільшення продуктивності, а саме у 2013 році показник становив 4455 кг, а ц 2015 році на 4650 кг. Виробничі витрати на виробництво молока в Україні станом на 2015 рік складали 9232760,6 тис. грн. Прибуток становив 10178229 тис.грн, а враховуючи ці два показника можна знайти рентабельність, у 2015 році вона становила 12,6 % що на 1% менше за показник 2013 року. Ціна реалізації продукції у 2015 році становила 402 грн/ ц, а у 2013 році цей показник становив 345,75 грн/ц, що на 56,25 грн/ц менше за показник 2015 року. Виручка від реалізації продукції у 2015 році становила 26926900 тис.грн, що на 2258400 тис. грн менше за показник 2013 року. Собівартість 1 ц молока у 2015 році становила 384,88 грн/ц, що на 80,63 грн/ц більше за показник 2013 року. Прибуток на 1 ц молока у 2013 році становив 703,94 грн/, а у 2015 році цей показник збільшився на 254,88 грн/ц і становив 958,82 грн. Прибуток на 1 голову у 2015 році становив 4498,27 грн, а у 2013 році 3084,03. Зменшення загального поголівя худоби на Україні зумовлене невисоким рівнем рентабельності.

Розглянемо економічну ефективність виробництва молока у на Полтавщині, яка розрахована в таблиці 1.2.2.

Таблиця 1.2.2 - Показники ефективності виробництва по Полтавській області

Показники РокиВідхилення 2015 від 20132013р.2014р.2015р.Поголів'я133700132000129200-4700Валовий надій, тис.ц.785814,1794,59,5Продуктивність кг.5608,006019,006250,00642Виробничі витрати всього, тис.грн1121137,701303443,701497767,50376629,8Собівартість 1ц, грн.298,75321,40377,0378,28Вир. Від реалізації всього тис.грн1838673,9107538001666070014822026,1Ціна 1ц. Грн.350,7637342574,24Прибуток всього, тис.грн.1316338,51512583,11708827,7392489,2Прибуток на 1ц,грн.1676,861857,982150,82473,96Прибуток на 1 голову, грн9845,4611458,9613226,203380,76Рівень рентабельності, %17,41611,4-6

Відповідно до даних таблиці 1.2.2. ми бачимо, що у 2015 році поголівя худоби на Полтавщині становило 129200 голів що на 4700 голів менше чим у 2013 році. Стосовно валового надою молока, то у 2015 році валовий надій становив 794,5тис.ц, що на 9,5 тис. ц. більше за показник у 2013 році. Один із важливих факторів, які впливає на валовий надій - це продуктивність. Відповідно до аналізуючого періоду, ми спостерігаємо тенденцію збільшення продуктивності, а саме у 2013 році показник становив 5608 кг, а у 2015 році = 6250 кг. Виробничі витрати на виробництво молока в Україні станом на 2015 рік складали 1497767,5 тис. грн. Прибуток становив 1708827,7 тис.грн, а враховуючи ці два показника можна знайти рентабельність, у 2015 році вона становила 11,4 % що на 6% менше за показник 2013 року. Ціна реалізації продукції у 2015 році становила 425 грн/ ц, а у 2013 році цей показник становив 350,76 грн/ц, що на 74,24 грн/ц менше за показник 2015 року. Виручка від реалізації продукції у 2015 році становила 16660700 тис.грн, що на 376629,8 тис. грн менше за показник 2013 року. Собівартість 1 ц молока у 2015 році становила 377,03 грн/ц, що на 78,28 грн/ц більше за показник 2013 року. Прибуток на 1 ц молока у 2013 році становив 1676,86 грн/, а у 2015 році цей показник збільшився на 473,96 грн/ц і становив 2150,82 грн. Прибуток на 1 голову у 2015 році становив 13226,2 грн, а у 2013 році 9845,46. Зменшення загального поголівя худоби у Полтавській області зумовлене низьким рівнем рентабельності.

Економічна ефективність молочного скотарства характеризується системою показників, найважливішими з яких є: надій молока від корови, приріст живої маси і голови молодняка, продуктивність праці, витрати кормів на виробництво 1ц молока, собівартість 1ц. продукції, прибуток та рівень рентабельності виробництва видів продукції і галузі в цілому.

Найбільш гострою проблемою розвитку молочного скотарства є низька продуктивність корів. Основним стратегічним питанням розвитку галузі в перспективі залишається неухильне підвищення продуктивності молочного стада. Причиною низької молочної продуктивності корів зумовлено передусім хворобами, яловістю, недоліками в організації виробництва, недостатній рівень годівлі, в результаті чого корми використовуються головним чином на підтримку життєдіяльності поголів'я, а не на формування молока.

На ефективність виробництва молока значно впливає якість тварин. Для комплектування стада потрібні корови з високим генетичним потенціалом, придатні для промислової технології утримання. Проблема ефективності продуктивності праці в молочному скотарстві повязана з розширенням комплексної механізації виробничих процесів на фермах.

Розглянемо економічну ефективність виробництва молока у ТОВ «Оріон-Молоко», яка розрахована в таблиці 1.2.3.

Таблиця 1.2.3 - Економічна ефективність виробництва молока у ТОВ «Оріон-Молоко»

ПоказникиРокиВідхилення 2015 від 2013201320142015Поголів'я880600600-280Валовий надій, ц464023160330745-15657Продуктивність кг5274,255266,955124,6-149,75Виробничі витрати всього, тис.грн13775,59708,911888,4-1887,1Собівартість 1ц, грн.296,87307,21386,6889,80Вир. Від реалізації всього тис.грн14303,9010007,9012281,20-2022,7Ціна 1ц. Грн.308,26316,68399,4591,19Прибуток всього, тис.грн.528,4299392,8-135,6Прибуток на 1ц,грн.11,399,4612,781,39Прибуток на 1 голову, грн600,45498,33654,6754,21Рівень рентабельності, %3,843,083,30-0,53

Показники ефективності виробництва у ТОВ «Оріон-Молоко»

Розділ 2. Організація виробництва молока

.1 Спеціалізація і розміщення тваринницьких ферм

Розміщення та спеціалізація органічно пов'язані, взаємно обумовлені й водночас мають різний зміст і форму. Якщо розміщення характеризує форму суспільного поділу праці на певній території, то спеціалізація може розвиватися й на локальнішому рівні, але залежить насамперед від рівня розвитку продуктивних сил.

Спеціалізація - це процес відособлення та створення підприємств або галузей для виробництва однорідної продукції. Зазвичай, у більшості аграрних підприємств організація виробництва передбачає розвиток однієї або двох галузей рослинництва й однієї або двох галузей тваринництва в раціональному поєднанні з додатковими та підсобними галузями. Вони формують товарну продукцію і визначають виробничий напрям підприємства

Економічне значення спеціалізації тваринницьких ферм полягає в тому, що:

вона відкриває широкі можливості для організації масового та ритмічного виробництва продукції на індустріальній основі;

дає змогу вдосконалювати технологію і підвищити окупність капітальних вкладень;

створює сприятливі можливості для технічного прогресу та впровадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду з метою найефективнішого використання землі, машин, сировини та матеріалів, трудових і фінансових ресурсів;

поряд зі збільшенням валового виробництва продукції поліпшується ЇЇ якість, зростає культура виробництва, підвищується кваліфікація кадрів, з'являються нові професії;

досягається зниження затрат і підвищення рентабельності виробництва продукції.

Господарська спеціалізація характеризує виробничий напрям окремих підприємств. Вона показує, які головні товарні види продукції виробляє те чи інше підприємство. За вибору того чи іншого виду спеціалізації відбувається раціональне поєднання відповідності природно-економічних умов для виробництва певного виду продукції і попиту на нього. Відповідно до цього, підприємства окремої зони можуть мати однорідну або різну спеціалізацію. Внутрігосподарська спеціалізація підприємств полягає у спеціалізації їх підрозділів - відділків, бригад, ферм на виробництві окремих видів продукції рослинництва і тваринництва або стадіях їх виробництва. Розчленувавши технологічний процес на стадії, внутрігосподарська спеціалізація дає змогу раціонально використати наявні трудові та матеріальні ресурси і цим самим забезпечити виробництво кінцевого продукту в стисліші терміни і з нижчими витратами. Цю форму спеціалізації широко застосовують у тваринництві. Не дивлячись на складну економічну ситуацію в Україні, галузі рослинництва та тваринництва продовжують ефективно функціонувати й навіть розвиватись. Час від часу перед конкретними підприємствами постають питання розширення географії своєї діяльності, у звязку з чим таким підприємствам доводиться визначатися, де і як розміщувати нові структури.

В цілому, вимоги до розміщення обєктів тваринницьких ферм умовно можна розділити на такі групи:

. Інфраструктурні вимоги, серед яких:

Наявність підїзних шляхів;

Доступ для підключення електроенергії;

Доступ до водних ресурсів та енергоносіїв;

. Санітарні вимоги, серед яких:

Встановлені санітарні та інші зони населених пунктів;

Встановлені охоронні та санітарно-захисні зони водойм;

Відсутність в регіоні територій, уражених африканською чумою, бруцельозом, сибірською виразкою, сказом та іншими видами хвороб.

Остання вимога є надзвичайно актуальною з огляду не позаминулорічний випадок спалаху африканської чуми свиней у Запорізькій області та аналогічний минулорічний випадок у Краснодонському районі Луганської області, локальні спалахи інших хвороб.

Також слід памятати, що за законодавством України та нормативно-технічними документами, зокрема ДБН Б.2.4-4-97, розміщення ферм ВРХ не допускається:

на території залягання корисних копалин без погодження з органами Державного гірничого нагляду;

в зонах сельових потоків, снігових лавин та зсувів (особливо характерно для Закарпатської, Львівської областей та АРК);

на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів;

на земельних ділянках, забруднених органічними та радіоактивними речовинами до закінчення терміну, встановленого СЕС та ветеринарною службами;

на землях заповідників, в зонах охорони пам'ятників історії та культури (особливо характерно для Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської областей);

в зонах залягання торфу;

в першому і другому поясах зони санітарної охорони джерел централізованого водопостачання;

в першій та другій зонах округів санітарної охорони курортів;

в місцях, де раніше були гноєсховища, скотомогильники; та

Для більшості підприємств тваринництва також залишається актуальним питання дотримання санітарних вимог в частині охоронних зон населених пунктів. Це повязано з тим, що із року в рік межі окремих населених пунктів (особливо перспективних) все збільшуються, а санітарні зони сільськогосподарських підприємств, встановлені ще у 70-80х роках минулого століття, так і лишилися. Особливо це можна простежити на прикладі великих міст (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса), де сільські ради найближчих навколишніх сіл розпаювали землю під приватні будинки та котеджі. Нові власники вже встигли побудувати будинки, а вони, виявляється, знаходяться у санітарній зоні недіючої ферми, яку вже викупив інвестор й наразі її відновлює або реконструює.

Які ж саме санітарні зони від підприємств тваринництва ВРХ до житлової забудови встановлені законодавством України та нормативно-технічними документами? Далі у таблиці наведено основні санітарні зони, передбачені ДБН Б.2.4-3-95.

Таблиця 2.1.1 - Санітарні зони, передбачені ДБН Б.2.4-3-95

Підприємства промислового типу з поголівям більше 5000 голів1000 метрівПідприємства по вирощуванню відгодівельного та ремонтного молоднякаДо 1000 голів - 200 метрів До 3000 голів - 300 метрів До 5000 голів - 500 метрівФерми молочного та мясного напрямку в державних та колективних підприємствахДо 400 голів - 200 метрів До 600 голів - 250 метрів Більше 600 голів - 300 метрівФерми в селянських (фермерських) господарствахМінімальна - 15 метрів До 150 голів - 150 метрів

Слід зазначити, що оскільки ДБН Б.2.4-3-95 був прийнятий ще 1995 році, необхідно переглянути поняття та встановлені санітарні зони, які у більшості випадків все одно порушуються. Також беручи до уваги актуальність проблеми порушених санітарних зон, пропонується наступне її вирішення:

Врахування інтересів підприємств тваринництва при розробленні генеральних планів населених пунктів, внесення відповідних змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р.;

Запровадження диференційованого підходу до розміру санітарних зон для підприємств, в яких є сучасне переробне обладнання для відходів та розробка нових типових відомчих норм технологічного проектування (ВНТП) для сучасних підприємств;

Перегляд діючих санітарних норм та заборона їх зміни без врахування інтересів підприємств тваринництва; та

Запровадження пріоритетного надання підприємствам, у яких є тваринницькі ферми, земельних ділянок в довгострокову оренду поза межами населених пунктів. Таким чином, з огляду на наведену проблематику й сучасні умови, у інвестора, який планує вкладати кошти у молочне скотарство, фактично є два варіанти:

будувати ферми практично «з нуля»; або

придбати діюче або раніше діюче господарство.

Обидва варіанти мають як переваги, так і недоліки, які ми наразі й розглянемо.

Серед переваг ферми «з нуля» можна виділити такі:

Повний контроль юридичної чистоти обєкта (оскільки замовник фактично сам його створює);

Найменша ймовірність виникнення питання охоронної зони (що враховується при розробці проектної документації);

Більша гарантія відсутності колишніх скотомогильників та епіцентрів епізоотій;

Недоліками варіанту фермі «з нуля» є :

Необхідність підводити комунікації, що є доволі дорогою процедурою та вимагає погоджень від багатьох інстанцій;

Можливі складнощі із відведенням земельної ділянки через бюрократичні процедури. Цей варіант часто застосовують іноземні інвестори, які хочуть повністю контролювати увесь процес створення та початку функціонування нового сільськогосподарського підприємства.

Придбання ж раніше діючої ферми має такі переваги:

Вже існуючі комунікації та інфраструктура (що значно здешевлює процес);

Порівняно простіша процедура оформлення прав на земельну ділянку під набутими у власність фермами.

Утім, цей варіант має й недоліки, серед яких:

Велика ймовірність того, що санітарні зони вже порушені;

Застарілі приміщення ферм, які потрібно капітально ремонтувати або зводити наново;

Ймовірність знаходження на території скотомогильників, епіцентрів колишніх епізоотій;

Можливі юридичні ускладнення з придбанням майна (до складу діючих та колишніх ферм часто входить пайове майно або безхазяйне майно, а через прогалини у законодавстві повноцінно оформити таке майно на практиці досить складно).

Придбання діючих або раніше діючих ферм частіше здійснюють вітчизняні сільськогосподарські господарства з метою розширення та збільшення обсягів виробництва. Іноземні компанії також інколи вибирають цей варіант. Внаслідок цього у більшості вітчизняних підприємств свинарства, а також із іноземним капіталом, регулярно виникають питання, а й нерідко конфлікти, із контролюючими органами та місцевими мешканцями через те, що санітарні зони населених пунктів порушуються. Таким чином, вирішуючи питання про розміщення ферм ВРХ, інвесторам необхідно памятати про встановлені санітарні вимоги, які найближчим часом навряд чи будуть послаблені. Також, в залежності від обраного варіанту розміщення свиноферм, інвестори повинні:

у випадку «ферми з нуля» - передбачити у бюджеті проекту додаткові витрати на комунікації та бути налаштованими долати неминучі бюрократичні процедури із відведенням земельної ділянки (включаючи аукціон) та будівництвом;

у випадку придбання діючої або раніше діючої ферми - провести ґрунтовний юридичний, фінансовий, технічний, подекуди й екологічний аудит підприємств або обєктів, які будуть предметом придбання.

2.2 Організація основних виробничих процесів у молочному скотарстві

Якщо молодняк вирощують на молочних підприємствах, створюють спеціалізовані ферми. На великих підприємствах організовують контрольно-селекційні ферми, де утримують нетелей від 6-7 місячної тільності до 2-4 міс лактації корів- первісток, що дає змогу відібрати найкращих із них. Виробництво молока. Воно характеризується високою трудо- і фондомісткістю, особливо на невеликих фермах із незначним рівнем механізації виробничих процесів. При організації потокового виробництва молока з корів протягом 10-11 днів після отелення формують технологічну групу у 25-50 голів, яких потім утримують в окремих секціях цеху виробництва молока і цеху сухостійних корів. Машинне доїння корів. Це найбільш трудомісткий процес виробництва молока, на який припадає до 40 відсотків затрат праці. В умовах привязного утримання корів доять за допомогою переносних 354 доїльних апаратів у відра чи бідони, а також у молокопровід на установках Даугава, Импульс-610, АДМ-8, Браславчанка тощо. При безпривязному утриманні, що рекомендується для високомеханізованих ферм, корів доять на установках Тандем (УДТ- 8, УДТ-12), Ялинка (УДЕ-8, УДЕ-16, УДЕ-16М), які встановлюють у доїльних залах. Корів доять двічі або тричі на добу. Але продуктивність праці підвищується при дворазовому доїнні навіть високопродуктивних корів. У зростанні ефективності виробництва молока велике значення мас поліпшення його якості, чого досягають за рахунок організації первинної обробки молока та переробки на молочні продукти. Первинна обробка передбачає очищення молока (фільтрування) та охолодження. Допускається реалізація його протягом 1 год. після доїння; якщо це відбувається пізніше, то молоко необхідно охолодити до 10 °С. Поліпшенню якості продукції значною мірою сприяють підтримання належного санітарного стану на фермі, насамперед чистоти, повна забезпеченість мийними засобами та іншими матеріалами, а також організація матеріального заохочення працівників за високу якість молока. Доцільною є також організація переробки молока (нормалізація, пастеризація, розфасування в пляшки чи пакети), для чого обладнують спеціальні потокові лінії, на яких молоко розфасовується протягом 35- 40 хв. після доїння. Дедалі більшого поширення набуває глибока переробка молока на молочні продукти (сметана, сири тощо) з наступною їх реалізацією у власних магазинах або через торговельні підприємства за вищими цінами, ніж при реалізації на молокозаводи.

.3 Організація виробництва і зберігання продукції

Забруднюють молоко і посуд мухи. Одна муха може бути переносником близько 1 млн бактерій. Для боротьби з ними на фермі застосовують пестициди, а на вікнах, що відкриваються, кріплять металеві сітки. Обслуговуючий персонал має стежити за чистотою рук і спецодягу. Особливо багато мікроорганізмів накопичується під нігтями. В1 г такого бруду їхня кількість може досягати 38 млн. Тому чистоті спецодягу й рук приділяють значну увагу. Розвиток мікрофлори, яка потрапила в молоко, протягом перших2 - 3 год пригнічується антибактеріальними речовинами, що містяться у свіжовидоєному молоці. До них належать лізоцими, лейкоцити, антитіла тощо. Період активної дії антибактеріальних речовин (2 - 3 год) називають бактерицидною фазою молока. Облік молока здійснюють зважуванням або визначенням обєму. У першому випадку використовують ваги, в другому - молокоміри. Обємні одиниці у вагові переводять за середньою густиною молока (1,03), але фактична густина може бути більшою або меншою за середню величину. Кількість обємних одиниць перемножують на показник густини молока й одержують вагові одиниці. Крім простих засобів обліку, використовують індивідуальні та групові лічильники молока (УЗМ-1А). їх застосовують на будь-якій доїльній установці, де є молокопровід. Облік молока можна вести від 50 і більше корів за умови, що на лінії одночасно працює не більше від шести доїльних апаратів. Якщо доїння корів відбувається в молокопровід, а молоко збирають у цистерни чи ванни, то його кількість встановлюють за допомогою вимірювальної лінійки, якою обладнано молокозбірний посуд. На молочних фермах, де доїння корів організовано в доїльних залах, молоко від кожної тварини надходить у прозорий молокозбірник із поділками. Після видоювання корови воно відсмоктується вакуумом і по молокопроводу надходить до молочарні. Крім індивідуального, застосовують груповий облік молока. У молочарню від групи корів, закріплених за оператором, молокопроводом молоко надходить у окремі баки. Кількість надоєного молока записують до журналу надою.

2.4 Оплата праці у галузі молочного скотарства

Стаття 1. Заробітна плата

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 2. Структура заробітної плати

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Стаття 3. Мінімальна заробітна плата

Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Стаття 6. Системи оплати праці

Системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться роботодавцем згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обовязки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників. Відповідно до Закону України "Про оплату праці" (1995р.), заробітна плата поділяється на основну й додаткову. Крім того, передбачаються інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності і господарювання. Оплата праці в рослинництві і тваринництві сільськогосподарських підприємств проводиться відповідно до розцінок за 1ц (одиницю) виробленої (реалізованої) продукції або за вартість її у грошовому виразі. Значного поширення у сільськогосподарських підприємствах набула акордно-преміальна оплата праці. При цьому в рослинництві і тваринництві вона здійснюється відповідно до розцінок за продукцію або за валовий доход. Розцінки оплати праці за продукцію визначають за тарифними ставками і технологічними картами вирощування і збирання сільськогосподарських культур, виробництва продукції тваринництва. На основі технологічних карт планують тарифний фонд оплати праці. Розцінки за продукцію обчислюють, виходячи з плану чи норми виробництва продукції і тарифного фонду оплати праці, збільшеного до 150% залежно від 230 рівня врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби і птиці. У державних підприємствах чисельність працівників у плані по праці визначають для рослинництва, тваринництва і для допоміжних підприємств на основі планових обсягів робіт у технологічних картах. При цьому встановлюють кількість працюючих і фонд заробітної плати за такими категоріями: постійні робітники; сезонні і тимчасові робітники; інженерно- технічні працівники; службовці; молодший обслуговуючий персонал і пожежно-сторожова охорона; працівники житлового господарства, дитячих і культурно-побутових закладів; працівники торгівлі і громадського харчування; працівники, зайняті на капітальному ремонті будівель і споруд. У недержавних господарствах план по праці складають з урахуванням даних про склад членів господарства і інших працівників та можливих змін у цьому складі протягом планового року. По галузях і в цілому по господарству обчислюють середньорічну кількість працівників, затрати праці в людино-днях, основну оплату праці (грішми і продуктами), додаткову оплату та інші доплати, оплату праці в цілому за рік (грішми і продуктами). Як основну оплату праці, так і додаткову з доплатами визначають на кожний квартал року. На основі даних про потребу в трудових ресурсах і їх наявність складають баланс праці по підприємству.

Розділ 3. План виробництва молока на фермі 600 голів

.1 Планування виробництва продукції

Основний принцип планування виробництва молока по стаду корів на рік полягає в установленні середнього місяця лактації по всьому поголів'ю в кожний календарний місяць. Знаючи середній місяць лактації і плановий удій на рік, розраховують можливий надій в належний місяць лактації і за рік. Можливий надій на плановий рік встановлюють виходячи із середнього фактичного удою зо декілька минулих років з рахунком змін (порода, корми, вік тварин, кваліфікація доярок, погодні умови, умови утримання і технологія виробництва тощо). Для встановлення середнього місяця лактації в кожний календарний місяць року необхідно скласти план отелень корів, для чого спочатку складають план осіменіння (із фактичних даних або з індивідуального завдання) за ці місяці.

Тваринництво є галузь сільського господарства, що займається розведенням сільськогосподарських тварин для тваринницьких продуктів. За своїм значенням особливо вирізняються молочне і м'ясне скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво. Частка цих галузей у виробництві тваринницької продукції становить понад 90 %.

Розвитком тваринництва багато чому визначається повноцінність харчування населення його життєво необхідною частини - споживанні тваринного білку. Усі продукти тваринництва - м'ясо, молоко, олію, яйця та інші - вирізняються високою енергетичній й живильним цінністю.

Тваринництво різнобічно пов'язані з різними галузями народного господарства і має важливого значення у розвитку виробничих сил країни. Характерна риса тваринництва залежить від в їхній тісній зв'язки й з рослинництвом. Тваринництво використовує кормові культури, рослинність лук і пасовищ і відходи рільництва, перетворюючи на продукти харчування та цінне сировину. Натомість, тваринництво поставляє для рослинницьких галузей органічне добриво: як гною на поля повертається приблизно 40% загальної кількості органічних речовин, що вигодовуються сільськогосподарським тваринам.

З усіх продуктів харчування найбільш вартісні є молоко і одержані із нього продукти (олію, сир та інших.). Молоко містить майже всі необхідних харчування повноцінні речовини: жири, білки, цукор, мінеральні солі, вітаміни, ферменти, гормони тощо. Засвоєння організмом молоко загалом всіх його складових частин дуже високий.

Поживність молока визначається вмістом у ньому сухих речовин. У коров'ячому молоці міститься у середньому 12,5 % сухих речовин, інше - вода. Жиру в коров'ячому молоці міститься у середньому 3,8 - 3,9 % з коливаннями від 2,8 до 5,5 %. Залежить це ти від індивідуальних і породних особливостей корів, умов його годівлі та змісту, і навіть від періоду лактації. Белки коров'ячого молока складають у середньому 3,3 %; середнє зміст молочного цукру 4,6 - 4,8 %; частку мінеральних речовин молока припадає близько 1 %. У молоці є майже всі вітаміни, розчинні в жирі й у воді. Їх вміст у значною мірою залежить від годівлі, мікрофлори рубця жуйних та інших умов.

До фізичним властивостями молока належить щільність, через яку судять з його повноцінності. Щільність молока залежить від породних особливостей корови, умов її годівлі, періоду лактації та інших чинників. У середньому, вона дорівнює 1,030 з коливаннями від 1,027 до 1,032.

Велику роль отриманні високоякісного молока, а деяких випадках та молочних продуктів, грає первинна обробка молока на добре обладнаних фермах, й у його очищенні, охолодженні, пастеризації, нормалізації. Первинна обробка молока має на меті підготувати його до транспортування та її реалізації чи зберігання в свіжому вигляді.

Розвиток молочного скотарства, організація отримання молока, вимогу до його якості, питання переробки молока у різні молочних продуктів привертають увагу учених різних країн.

Через війну великих заходів, здійснюваних урядом, помітно змінилася промислово - економічна база сільського господарства. Дедалі більше значення мають поглиблення спеціалізації і концентрації тваринництва, підвищити рівень його інтенсивності. Головне у виконанні інтенсифікації тваринництва - створення міцної кормової бази й раціональне використання кормів. Інтенсифікація тваринництва значною мірою залежить також від всесвітнього поліпшення продуктивних якостей худоби і птиці з урахуванням вдосконалення племінного справи, створення нових високопродуктивних порід, використання промислового схрещування.

У нашій країні розвитку тваринництва, зокрема скотарства, та підвищення продуктивності тварин надається велике значення. Створення у підприємствах міцної кормової бази, ведення скотарства лише на рівні сучасних наукових знань, його концентрація, спеціалізація і всебічна механізація виробництва сприятимуть подальшого розвитку і інтенсифікації цій галузі.

Особливості планування молока на сільськогосподарських підприємствах, порівняно з промисловими, пов'язані з відносно високою стабільністю асортименту продукції. Більшість промислових підприємств, розробляючи маркетингову товарну політику, основну увагу звертають на планування виробництва нових товарів, то аграрні підприємства вимушені основну увагу приділяти вдосконаленню товару та його обслуговуванню. Останнє означає забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, що впроваджені на ринок і користуються попитом споживачів. Основним у цій частині маркетингової товарної політики є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробника щодо необхідності її поліпшення, збереження характеристик товарів у процесах розподілення та продажу. У реалізації заходів маркетингової товарної політики головним є управління якістю і конкурентоспроможністю продукції.

Якість продукції - це сукупність її властивостей і характеристик, що зумовлюють спроможність даної продукції задовольнити потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням.

Підвищення якості продукції пов'язане з додатковими витратами як інтелектуальної праці, так і матеріально-грошових коштів. Ці витрати можуть-бути вищі за прибуток, одержаний від реалізації продукції з поліпшеними якісними показниками. Тому потрібно обчислювати як планову, так і фактичну економічну ефективність підвищення якості продукції.

Для планування результатів використовуватимемо вихідні дані про поголівя, валовий вихід молока у ТОВ «Оріон-Молоко». Розглянемо таблицю 3.1.1.

Таблиця 3.1.1 - Вихідні дані

Група тварин2013р.2014р.2015р.поголівя, гол.валовий вихід продукції, ц.поголівя, гол.валовий вихід продукції, ц.поголівя, гол.валовий вихід продукції, ц.Корови880464026003160360030745

Аналізуючи дані можна зробити висновок, що протягом 2013 -2015рр. валовий вихід молока зменшився на 15657ц.

Для планування продуктивності корів використаємо дані таблиці 3.1.2. щодо приросту продуктивності.

Таблиця 3.1.2 - Приріст продуктивності, відсоток

Група тваринГодівля збалансованими кормамиПоліпшення племінних якостейПоліпшення умов утримання тваринПрогресивні форми організації праціКорови52,532

Отже, можна зробити висновок, що при використанні збалансованих кормів можна підвищити надій на 5%, а при поліпшенні племінних якостей на 2,5%, застосувавши поліпшенні умови утримання тварин можна збільшити продуктивність на 3 %, застосовуючи прогресивну форму організації праці можливе збільшення продуктивності на 2%, загалом планується збільшити продуктивність на 12,5%.

На основі вище вказаних даних заплануємо нормативну продуктивність корів. Нормативну продуктивність знаходимо як суму середньозваженої продуктивності та приросту продуктивності. Формула виглядає таким чином:

(2)

Де - нормативна продуктивність;

- середньозважена продуктивність;

- приріст продуктивності.

Таблиця 3.1.3 - Нормативна продуктивність

Група тваринСередньозважена продуктивність, кг.Приріст продуктивності, кг.Нормативна продуктивність, кгКорови14,381,8016,17

Аналізуючи дані таблиці 3.1.3 можна зробити висновок, що середньодобовий надій корови становитиме 16,17 кг.

Наступний етап планування - це визначення нормативного валового виходу продукції. Нормативний валовий вихід продукції визначається за допомогою двох показників, нормативна продуктивність і середньорічне поголівя корів. Для визначення середньорічного поголівя тварин використаємо дані таблиці3.1.1., а потім заплануємо обсяг виробництва продукції.

Для визначення середньорічного поголівя необхідно додати кількість корів за кожний рік і поділити на кількість років. Щоб визначити валовий вихід необхідно нормативну продуктивність помножити на середньорічне поголівя. Розглянемо таблицю 3.1.4.

Таблиця 3.1.4 - Обсяг виробництва молока

Вид тваринНормативна продуктивність, кгСередньорічне поголів'я, голВаловий вихід продукції, ц.Корови16,1769340901,2

Аналізуючи дані таблиці 3.1.4 можна зробити висновок, що валовий вихід молока у плановому році становитиме 40901,2 ц.

3.2 Планування виробницької собівартості продукції

Планування собівартості продукції тваринництва. Витрати у тваринництві планують за такими статтями: 1) витрати на оплату праці. До цієї статті відносять основну і додаткову оплату праці працівників тваринництва, які безпосередньо зайняті в технологічному процесі по обслуговуванню худоби і птиці за видами і групами; 2) паливо та мастильні матеріали; 3) корми; 4) засоби захисту тварин; 5) роботи та послуги; 6) витрати на ремонт необоротних активів (суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин та ін.); 7) інші витрати на утримання основних засобів (витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує основні засоби, крім працівників зайнятих в технологічному процесі виробництва продукції тваринництва; вартість пального та мастильних матеріалів на проїзд тракторів; амортизаційні відрахування, які прямо не відносяться на певні види тварин, та ін.; 8) інші витрати (вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам, зайнятим доглядом за худобою, птицею, а також інших малоцінних і швидкозношуваних предметів, витрати на утримання літніх таборів, загонів, навісів, платежі за страхування майна, тварин та ін.); 9) загальновиробничі витрати.

У молочному скотарстві розраховують собівартість 1 ц молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду визначають за вартістю 60 кормо-днів утримання корови. Собівартість одного кормо-дня обчислюють діленням усієї суми витрат на утримання основного стада на кількість кормо-днів. Для визначення собівартості 1 ц молока треба загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) поділити на кількість центнерів одержаного молока. Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначають виходячи з нормативно-розрахункових витрат і витрат на його прибирання та вартості підстилки. Собівартість 1 т гною дорівнює частці від ділення загальної суми витрат на його фізичну масу. За цією методикою з урахуванням особливостей тієї або іншої галузі планують собівартість продукції інших тваринницьких галузей. Після виконання планових розрахунків собівартості усіх видів продукції планують фінансові результати від реалізації товарної продукції, тобто обчислюють суму прибутку від культур, галузей та господарства в цілому, а також рівень рентабельності виробництва. Рівень рентабельності визначають з відсоткового відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Він залежить від собівартості продукції та ціни її реалізації і характеризує окупність витрат на культуру, вид продукції, галузь, підприємство в цілому. 240 Для оцінки використання основних і оборотних фондів використовують інший показник - відсоткове відношення прибутку до вартості основних і оборотних фондів, що становить норму прибутку. Основними заходами підвищення рівня рентабельності сільськогосподарського виробництва є зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці, використання внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку, особливо внаслідок поліпшення якості продукції, вигідних строків її реалізації тощо. Підвищення норми прибутку досягають поліпшенням використання основних і оборотних фондів, забезпеченням раціональних пропорцій основних і оборотних фондів і в межах кожної з цих груп по окремих видах фондів, додержанням науково обгрунтованих нормативів при плануванні фондів, скороченням періоду обороту коштів, забезпеченням систематичного обліку та аналізу використання фондів

3.3 Планування виручки від реалізації та фінансових результатів

Фінансові результати відображаються показниками одержаного прибутку та рівня рентабельності підприємства. Чим більше величина прибутку і вище рівень рентабельності, тим ефективніше функціонує підприємство, тим стійкіший його фінансовий стан.

Прибуток підприємства одержують, насамперед від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності підприємства (здача в оренду основних засобів, земельних угідь, тощо).

Прибуток являє собою частину чистого доходу (виручки від реалізації) який одержують субєкти господарювання після реалізації продукції. Кількісно прибуток визначається різницею між виручкою від продажу продукції, робіт і послуг (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку та інших відрахувань з виручки в бюджетні та не бюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Збільшення реалізації прибуткової тобто рентабельної продукції збільшує прибуток і тим покращує фінансовий стан підприємства. Навпаки, збільшення реалізації збиткової продукції негативно впливає на прибуток і фінансовий стан підприємства.

Тому фінансові результати діяльності слід вивчати у взаємозвязку з використанням і реалізацією продукції.

Обсяг реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежить від виробничої, постачальної, маркетингової комерційної і фінансової діяльності підприємства, тобто результати відображають в собі всі сторони господарської діяльності.

Таблиця 3.3.1 - Канали реалізації продукції

Канали реалізаціїЦіна, грн/цКількість, цВиручка від реалізації, тис.грнСтруктура, %м. Хорол50222086,6511087,5054м. Лубни5154908,1442527,6912м. Миргород5083272,0961662,228м. Полтава52010634,315529,8426Всього40901,220807,26100

Підприємства, які одержують прибуток вважають рентабельними. Окремі господарства мають різні розміри виробничих ресурсів і одержують неоднаковий прибуток. Тому для оцінки їх економічної ефективності виникає потреба враховувати не лише абсолютну суму прибутку, але й віднесення її до ресурсів, що використовуються у процесі виробництва. Загальну оцінку щодо цього проводять за допомогою показників рентабельності

В ринкових умовах виникла необхідність визначення різних показників рентабельності, які характеризують виробничу, комерційну і фінансову діяльність підприємств.

Рівень рентабельності витрат - це відношення прибутку до повної собівартості реалізованої продукції. Він характеризує економічну ефективність тієї частини засобів, яка відображена у витратах на виробництво і реалізацію товарної продукції. Цей показник визначається щодо всієї реалізованої продукції господарства в цілому, за галузями (рослинництво і тваринництво), окремими видами продукції та каналами реалізації.

Розглянемо економічні показники виробництва молока за допомогою таблиці 3.3.2

Таблиця 3.3.2 - Фінансові результати

ПоказникиПлановий рікВсьогоНорматив на 1 головуНорматив на 1 ц продукціїОбсяг реалізації в натуральному вираженні (ц)40901,259,02049062Обсяг реалізації у вартісному вираженні (тис.грн.)20807,2630024,91508,72Повна собівартість, тис.грн.9484,7213686,46231,89Загальний прибуток, тис.грн.11322,5416338,44276,83Рентабельність, %119,38

3.4 Шляхи підвищення економічної ефективності галузі молочного скотарства

Основними чинниками, які забезпечують підвищення рентабельності виробництва молока, є підвищення продуктивності корів, зниження матеріально-грошових затрат з розрахунку на одну голову. З усіх чинників зовнішнього середовища, що впливають на рівень продуктивності корів, найбільше має їх годівля, рівень впливу якої становить 50-60 %. Достатня і повноцінна годівля корів - основа стабільності й зростання продуктивності. Розв'язання цього завдання можливе на основі досягнень науково-технічного прогресу, впровадження прогресивних технологій кормовиробництва і раціональних форм організації праці. Система годівлі, її повноцінність вимагають не лише достатньої кількості кормів і збалансованого раціону за поживними речовинами, а й економічного обґрунтування типів годівлі.

Організації повноцінної годівлі молочного худоби першочергового значення набуває якість кормів, особливо об'ємистих - силосу, сінажу, сіна. Низька якість соковитих кормів призводить до перевитрат концентратів.

Низька якість основних кормів зумовлює необхідність балансувати раціони з допомогою підвищених витрат концентратів. Перевантаження раціонів концентратами може призвести до різних порушень обміну речовин, зокрема до ацидозу і кетозу. У результаті те, що у господарстві приділяють недостатню увагу заготівлі об'ємистих кормів, їхня якість повинна бути кращою.

Запропонований нами раціон годівлі складено з урахуванням фактичної поживністю кормів і вміщує збільшення середньодобових надоїв до 16 кг. Тому необхідно оптимізувати цукрово-протеїновий раціон за рахунок зменшення дачі кормової меляси на 1 кг на голову на добу. Для поліпшення енерго-протеїнового раціону пропонується збільшити дачу кукурудзяного силосу до 14 кг.

Впровадження в практику годівлі запропонованих раціонів на зимово-стійловий період дозволить без додаткових витрат:

збільшити середньодобову молочну продуктивність корів з 14 до 16 кг;

знизити витрати концентратів на 1 кг;

поліпшити стан здоров'я тварин і знизити вибраковку корів через порушення обміну речовин.

Основою годівлі влітку на підприємстві служить зелений конвеєр злаково-бобових трав з урахуванням козлятника, конюшини і люцерни. Аналіз літніх раціонів показує, що спостерігається гостра нестача клітковини і фосфору.

Розглянемо фактичний раціон годівлі корів з живою масою 550 кг з середньодобовим удоєм 18 кг , 2014 р. за допомогою таблиці 3.6

Таблиця 3.4.1 - Фактичний раціон годівлі корів ТОВ «Оріон Молоко» з живою масою 550 кг з середньодобовим удоєм 18 кг, 2014рр.

КормиКормові одиниціСуха речовина, кгСирий протеїн, кгКлітковинаЦукорКальцій, гФосфор, гНеобхідно за нормою13,8515,321304340116010070Комбікорм7,076,239105362525635Сіно злаково бобове10,510,8517502700140012520Утримується в раціоні17,61726603236165218155Можливий удій2518237234013

Розглянувши фактичний рац

Copyright © 2018 WorldReferat.ru All rights reserved.