Дослідження деградації земельних ресурсів засобами дистанційного зондування

Тип:
Добавлен:

Контрольна робота №1

Дослідження деградації земельних ресурсів засобами дистанційного зондування

Зміст

Вступ

Обґрунтування технологій дистанційного зондування земельних ресурсів України

Дослідження деградації земельних ресурсів Кіровоградської області засобами дистанційного зондування

Дослідження деградації земельних ресурсів Автономної Республіки Крим засобами дистанційного зондування

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження. З603,7 тис. км2 території України близько 80 % належить до зон підвищеного ризику виникнення надзвичайних ситуацій. За експертними оцінками, природно-ресурсний потенціал України, у структурі якого переважають земельні та мінеральні ресурси, оцінюється як один з найбільших у світі. Розумно скористатися цим потенціалом в інтересах зростання добробуту громадян, становлення та розвитку української нації є найголовнішою задачею сьогодення. Слід позбутися ілюзії щодо наших безмежних багатств, починати вчитися раціонально будувати такі стратегію і тактику життя, які забезпечать стабільний довготривалий розвиток.

Техногенне навантаження на природне середовище у4-5 разів перевищує аналогічний показник для розвинених країн і досягло критичної межі. Практично у всіх сферах суспільної діяльності порушується природоохоронне законодавство як звичайними громадянами, так і представниками різних гілок влади.

Частка еродованих земель в Україні становить 57,4 % площі країни. Головним чинником, що зумовлює значний розвиток ерозійних процесів, є високий рівень сільськогосподарського освоєння території. Щорічне зростання площ еродованої ріллі досягає в Україні 60-80 тис. га. Близько 20 % території України перебуває у незадовільному стані через перенасичення ґрунтів різними токсичними сполуками. Кожні10 років вміст гумусу в ґрунтах України зменшується на 0,1 % і становить сьогодні не більше 3 %. Зростаючі темпи деградації ґрунтів призводять до щорічних втрат гумусу від 0,6 до 1 т/га.

Уявлення про небезпечний стан ґрунтового покриву України через розповсюдженість процесів ерозії, втрати гумусу, інші антропогенні несприятливі перетворення ґрунту широко відомі. Разом з тим у країні за останні10 років практично не впроваджується ніяких заходів, щоб стримувати деградаційні процеси. Скоріше за все негативні зміни ґрунтів в Україні недооцінюються.

Обґрунтування технологій дистанційного зондування земельних ресурсів України

Для вирішення проблем екологічної безпеки потрібна неупереджена система моніторингу, у якій інформація була б актуальною, адекватною, доступною і наочною з можливістю порівнювання чинників, що впливають на екологічну безпеку країни. А це можливе тільки із застосуванням методів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ).

Методи дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) базуються на реєстрації і подальшій інтерпретації відбитої сонячної радіації від поверхні ґрунту, рослинності, води та інших об'єктів. Винос пристроїв, що реєструють, у повітряний або навколоземний простір дозволяє одержати значно більш широке охоплення території порівняно з наземними методами досліджень. При дистанційному зондуванні значний вплив на якість і застосовність одержуваних даних чинять спектральний діапазон зйомки, просторова точність, радіометрична точність, просторове охоплення, оперативність і повторюваність зйомки, вартість даних.

Фіксування випромінювання виконується як з використанням хімічних фотографічних методів, так і електронних фоточутливих елементів. У першому випадку зображення поверхні Землі фіксується на фотоплівці, що вимагає доставки її на поверхню Землі, проявлення і друку знімків. Для наступного сеансу зйомки необхідний запуск нового космічного апарата, тому в наш час ця технологія практично не використовується на автоматичних супутниках. Основний обсяг даних ДЗЗ виробляється за допомогою електронних приладів, що фотореєструють відбиту сонячну радіацію так званих приладів із зарядовим зв'язком - ПЗЗ. Ці прилади дозволяють реєструвати різні діапазони хвиль відбитої сонячної радіації як у видимій, так і в ультрафіолетовій та інфрачервоній спектральних зонах.

На основі таких елементів створюються електронні скануючі пристрої, що можуть установлюватися на різних космічних апаратах, призначених для зйомки атмосфери, океану і поверхні суші. При встановленні радіолокаційних систем такі супутники можуть визначати висоту і довжину хвиль, рівень водної поверхні, розливи нафтопродуктів на поверхні води. З природно-ресурсних супутників ведуться спостереження за кольором і щільністю рослинного покриву, кольором і текстурою ґрунтів, кольором води, температурою земної поверхні. З космосу здійснюється високоточна зйомка для топографічного картографування, радіолокаційна зйомка рельєфу і вологості поверхневого шару ґрунту. Зйомка ведеться безупинно згідно з маршрутом прольоту супутника, дані постійно передаються на наземні станції.

На наземних станціях виконується обробка інформації, що надходить: здійснюються геометрична корекція; радіометрична корекція; нарізка на ділянки визначеного розміру, прив'язування до системи координат і т.ін. Такі матеріали можуть передаватися замовнику протягом тижня після зйомки. Багато комерційних систем можуть проводити зйомку визначеної ділянки, для чого змінюється кут нахилу знімальної камери або орбіта супутника. У центрах обробки інформації накопичені великі архіви цифрових даних

Супутникове знімання є ефективним інструментом агромоніторингу. Воно дозволяє оперативно вирішувати такі завдання, як визначення площ посівів, контроль стану озимих після зимівлі, оцінка наслідків посухи, видова класифікація сільгоспкультур, контроль сівозміни тощо. Використання різночасних знімків дозволяє більш точно виконувати класифікацію сільгоспкультур і визначати їх стан за графіками вегетації.

Зростання антропогенних впливів на навколишнє природне середовище, негативні зміни його стану, приводять до необхідності удосконалювання і розвитку методів моніторингу природних обєктів і їх складових. Серед низки актуальних проблем, які потребують щонайшвидшого вирішення для забезпечення сталого розвитку суспільства, є встановлення критичних техногенних навантажень на природне середовище, моделювання процесів взаємодії і взаємопроникнення природних і антропогенних факторів, безперервний моніторинг цих процесів і прогнозування надзвичайних ситуацій.

Входження у світовий та європейський економічний простір потребує підвищення конкурентоздатності національного аграрного виробництва, розробки та запровадження нових інформаційних агротехнологій, більш досконалих методів контролю стану агро-ресурсів, їх управління та прогнозування. Затримка з надходженням інформації про стан агроресурсів на різні адміністративні рівні та виробничі структури негативно впливає на своєчасність та якість прийняття управлінських рішень, а також запровадження в АПК ДЗЗ/ГІС технологій. Їх першочергова роль полягає у забезпеченні обєктивної інформації про екологічні умови, властивості, стан та просторову структуру ландшафтів, у тім числі сільськогосподарських, або агроландшафтів. Тому важливим завданням є визначення шляхів вирішення проблеми проектування та впровадження автоматизованої системи моніторингу на основі інтеграції геоінформаційних технологій (ГІТ) і ДЗЗ які дозволяють візуалізувати і наочно подати певну територіально розподілену інформацію [1].

Для ефективного управління сільськогосподарським виробництвом потрібно володіти великим обсягом різноманітної оперативної та обєктивної інформації про структуру посівних площ, стан сільськогосподарських угідь, рослинності та ґрунтів, а також очікувану врожайність. Крім того, внаслідок зміни клімату планетарного масштабу (глобальне потепління) виникла необхідність перегляду існуючого агрокліматичного районування сільськогосподарських територій та стало актуальним питання корегування технологічних карт вирощування сільгоспкультур(оптимізація їх розміщення, корегування строків сівби та режимів зрошування тощо). Обєктивна інформація про стан культур у визначальні періоди їх росту і розвитку необхідна для оптимального управління їх продукційним процесом та забезпечення фахівців прогнозними даними.

Багато розвинених країн вже використовують космічну інформацію для господарської діяльності. У США, Франції, Англії, ФРН, а в останні роки - в Польщі, Угорщині, Чехії та Росії уже діють досить ефективні системи оперативного інформаційного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Так, наприклад, ще 1978 р. США розгорнули програму космічного знімання FAS (Foreign Agricultural Servise), яке досі виконується відділом оцінки продукції та врожаю Міністерства сільського господарства. Опрацьована ефективна структура функціонування системи прогнозу врожаю, яка забезпечує моніторинг продовольчого ринку не тільки США, а й усього світового.

Створена і функціонує європейська система агромоніторингу за допомогою космічних засобів дослідження Землі - MARS (Monitoring Agriculture by Remote Sensing). Одним з елементів цієї системи є перевірка достовірності декларацій, поданих фермерами щодо площ посівів і урожаю с/г культур. Роботи розпочалися ще1992 р., а вже в1996-му на основі86 полігонів за даними космічного знімання були виконані роботи із загального моніторингу та проведено перевірку 122 тисяч декларацій. Середня тривалість періоду між отриманням знімку зі штучного супутника SPOT, як основного джерела космічної інформації, до передачі результатів замовнику не перевищує 5 діб.

Для України характерні значна густота населення і досить висока концентрація промислового та сільськогосподарського виробництва. Тому потрібно здійснювати оперативний контроль екологічного стану екосистем, навантаження на які в деяких регіонах перевищує екологічно допустимі межі. Це ускладнюється і негативним впливом на природу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також загрозою проникнення токсикантів із системи вода - порода в підземні води, які забезпечують водопостачання2/3 населених пунктів країни.

Методи оцінки продуктивності й моделі прогнозування врожайності, розроблені в УкрДНДПТІ «Агроресурси», базуються на наземній агрометеорологічній та агробіологічній інформаціях, які збирають у певні фази вегетації рослин. Надходження такої інформації забезпечує мережа агрометеостанцій Держкомгідромету, системи пунктів сигналізації та прогнозу поширення шкідників, хвороб і бурянів, системи карантину, сортовипробувань, станцій захисту рослин.

Моніторинг ґрунтів складається з періодичних обстежень ґрунтового покриву та угідь і оновлення на їх основі карт ґрунтів та землекористування. Існуюча система збору інформації є досить громіздкою[2]. Вона не забезпечує оперативність отримання інформації(наприклад, характеристик стану ґрунтів). У виробничому режимі можливе одержання результатів спостережень лише в окремих точках на невеликій кількості ділянок метеостанцій, станцій захисту рослин тощо. Існуюча система моніторингу є неефективною і через низьку якість лабораторного обладнання і устаткування для моніторингу. Деякі з лабораторій знаходяться у критичному стані. Багато лабораторій не мають елементарного устаткування і реагентів[3].

Тобто наявна мережа наземних спостережень не може забезпечити адекватною інформацією для завдань прогнозування на великих площах різних територіально-адміністративних рівнів.

Це вносить значну похибку при прогнозуванні за рахунок вирівнювання просторових неоднорідностей у розподіленні параметрів[2]. Виходячи з досвіду розвинутих країн, стало зрозумілим, що розробка і впровадження сучасних методів контролю екологічного стану агроландшафтів, систем землекористування, водних ресурсів, посівів, прогнозування урожаю та різноманітних кризових явищ піднімає сільськогосподарське виробництво на якісно новий рівень.

Оскільки інформація, що використовується для моніторингу ґрунтів має просторово-розподілений характер, то при розробці технологій введення, збереження, переробки, аналізу і візуалізації цієї важливої інформації доцільно застосовувати ГІТ і реляційні бази даних, які спроможні внести значний вклад у вдосконалення моніторингу навколишнього природного середовища (НПС) взагалі, а ґрунтів зокрема, забезпечуючи при цьому наочну основу для аналізу[4].

Автоматизована інформаційна система на основі ГІТ і ДЗЗ надасть більше можливостей і користі при проведенні робіт зі збору, обробки та аналізу інформації, ліквідує суттєві недоліки, які проявляються при наявному веденні цих робіт [1] і забезпечить отримання достовірної інформації про земельні ресурси, кризові та деградаційні явища, визначення стану посівів, прогнозування урожайності, аналізу динаміки кліматичних чинників, удосконалення агротехнологій, статистичної інформації, контролю субсидій та страхування тощо.

Дистанційні і наземні методи взаємно доповнюють один одного. Наземні виміри необхідні для дешифрування, інтерпретації даних, отримуваних з космічної орбіти. Маючи інформацію з космосу, можна істотно(в 10-1 000 разів) скоротити обсяг наземних досліджень; останні виконуються тільки на обмеженій кількості тестових(ключових) ділянок, які репрезентативно відбивають усі досліджувані класи обєктів. У процесі дешифрування аналізу даних ДЗЗ інформація, отримана на ключові ділянки, інтерполюється на усю досліджувану територію.

З урахуванням наведеного доцільно здійснювати моніторинг, що буде ґрунтуватись на інтеграції традиційних методів моніторингу і технологій ДЗЗ і ГІС. Це дозволить оперативно отримувати точну інформацію і адекватно відображати процеси і явища, що відбуваються на певній території і вирішувати цілий комплекс завдань дослідження стану і динаміки екосистем.

Автоматизована система агроекологічного моніторингу ґрунтів на базі ДЗЗ/ГІС технологій повинна дозволяти виконувати наступні роботи [1]:

аналіз, відстеження і відображення просторово-часових змін агрохімічних і екологічних параметрів елементів ґрунтів протягом останніх років, що дозволить визначити їх динаміку;

визначення і картографічне відображення розподілу хімічних елементів за сільгоспугіддями від рівня окремих господарств до рівня району, області і країни в цілому у вигляді безперервних поверхонь, що дозволить оцінити рівень геоекологічних перетворень та краще координувати агрохімічні заходи;

автоматично обчислювати агроекологічний бал землі, що далі має використовуватися при проведенні якісної оцінки землі.

Дистанційне знімання може вестись в одному спектральному діапазоні, коли на зображенні фіксується одна або декілька зон спектра(наприклад, зелена і червона), або увесь видимий діапазон спектра(в цьому випадку зображення називають панхроматичним) [5]. Пан хроматичні зображення займають практично весь видимий діапазон електромагнітного спектра(ЕМС) (450-900 нм) і тому є чорно-білими.

Здійснення моніторингу з використанням панхроматичного знімання може допомогти у визначенні змін, повязаних з перетворенням обєктів, які ведуть до зміни їх інтегрального альбедо - порушення рослинного покриву (у тому числі й на болотах); заболочування земель; осушення земель; зміна берегової лінії водних обєктів тощо.

Незважаючи на ряд переваг, технологія багатоспектрального знімання приводить до фрагментації спектральних характеристик обєктів, а при зменшенні апертур телескопів і розширенні діапазону робочих довжин хвиль упритул до середнього інфрачервоного діапазону призводить до зниження просторової розрізненості отримуваних зображень, що в цілому порушує безперервність надходження спектральної і просторової інформації про обєкти. Так, для існуючих і перспективних багатоспектральних систем характерні обмежений вибір кількості робочих піддіапазонів довжин хвиль(зазвичай, не більше10 і з пробілами), порівняно низька розрізненість отримуваних зображень(зазвичай, 10-20 м) і мала точність топогеодезичної привязки обєктів (зазвичай, сотні метрів) [10].

Вищезазначені недоліки багатоспектрального знімання значною мірою можуть бути усунені при використанні гіперспектрального знімання земної поверхні за рахунок підвищення якості ви-явлення, розпізнавання та ідентифікації обєктів. За оцінками експертів, до 70 % усіх завдань зондування Землі можуть бути вирішені застосуванням результатів гіперспектрального знімання.

Дослідження деградації земельних ресурсів Кіровоградської області засобами дистанційного зондування

У другій половині ХХ століття техногенне навантаження наростало з великою силою і досягло максимальних розмірів. Цьому сприяла технічна оснащеність сільського господарства. Порушилося співвідношення між площами ріллі, природних кормових угідь, луків, лісів і водних ресурсів, зменшилась стійкість агроландшафтів, зросли ерозійні процеси. Сучасне еколого необґрунтоване та біосферонесумісне агропромислове виробництво призвело до екологічної кризи, а точніше -забруднення і деградації навколишнього середовища.

Земельний фонд області характеризується наявністю досить високого біопродуктивного потенціалу, а в його структурі вагома частка ґрунтів чорноземного типу, що створює сприятливі умови для продуктивного землеробства. За даними Миколаївського обласного управління земельних ресурсів розподіл основних видів земельних угідь у 2011 році складається таким чином: сільськогосподарські землі -2008,5 тис. га (81,7%); ліси та інші лісовкриті площі -122,8 тис. га (4,99%); забудовані землі - 98,2 тис. га (3,99%); відкриті заболочені землі -21,2 тис. га (0,86%); відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом -30,9 тис. га (1,27%); території, що покриті поверхневими водами - 128,8 тис. га (5,24%).

Миколаївщина має значні можливості для розвитку сільськогосподарської галузі, перетворення її у високоефективний, експортноспроможний сектор економіки. Це і сприятливі природно-кліматичні умови, родючі землі, трудові ресурси та давні хліборобські традиції. У 2011 р. в регіоні було вирощено 4,6% загальнодержавного обсягу виробництва зернових культур (у 2010р. -5,6%); 7,3% -насіння соняшнику (8,7%); 6,1% -ріпаку (8,2%), 4,9% -овочів (4,3%) тощо. У розрахунку на одну особу населення виробництво зернових культур перевищило відповідний загальнодержавний показник у 1,8 раза, насіння соняшнику -у 2,8 раза, овочів -у 1,9 раза.

Область вважається одним із регіонів інтенсивного землеробства в Україні. Загальна площа сільгоспугідь перевищує 2 млн. га (займає близько 5% площ України), з яких 1,7 млн. га становить рілля. Останніми роками відбувається скорочення площ сільгоспугідь (2008,5 тис. га у 2013р. проти 2010,2 тис. га у 2007р.) і це є свідченням

того, що певна частина цих угідь переводиться в несільськогосподарські землі для потреб промислової та соціально-побутової інфраструктури.

Сільськогосподарське освоєння території області в порівнянні із іншими регіонами надзвичайно високе (82%). Характерною особливістю структури сільгоспугідь є значна питома вага орних земель (більше 84%). Решта площ використовується під багаторічні насадження (1,8%), сінокоси (0,2%), пасовища (13,3%), перелоги (0,2%). Найбільш розорані сільськогосподарські угіддя в Арбузинському районі (91%), найменш -у Врадіївському (74,6%) [2].

В умовах ринкових відносин та бурхливих процесів у зміні форм господарювання і власності на землю, спостерігається диспаритет цін на паливо, техніку, добрива, послуги і сільгосппродукцію. Родючість ґрунту залишається поза увагою багатьох виробників, враховуючи застосування органічних та мінеральних добрив. Під урожай 2013 р. було внесено 102,2 тис. т органічних добрив, на 46% менше ніж у 2010 році. Найзначніше зниження показника зафіксовано в сільгосппідприємствах Новоодеського та Миколаївського районів. Зменшилась також кількість районів, в господарствах яких застосовувалися органічні добрива (у 2012 р. їх було 13, а у 2013 р. -10). У структурі застосованих мінеральних добрив за останні роки суттєвих змін не відбулося. Кількість внесених мінеральних добрив під посіви сільгоспкультур у порівнянні з 2010 р. збільшилася в господарствах 15 районів області. Найбільше зростання відмічалося в аграрних підприємствах Миколаївського, Новобузького та Жовтневого районів.

Агрохімічне обстеження ґрунтів області показує погіршення якісних показників їх родючості. Нераціональне використання добрив зменшує вміст гумусу у ґрунті. Спостерігається порушення структури посівних площ, порушення сівозмін і оптимальних систем полезахисних лісонасаджень. Недотримання технологій і термінів проведення обробітку ґрунту, захисту рослин від бурянів, шкідників та хвороб, застосування хімічних меліорантів, негативно впливає на відтворення родючості ґрунтів, загострює проблеми гумусового, агрофізичного та меліоративного стану і веде до зниження родючості ґрунтів та ефективності ведення рослинництва.

Антропогенно-техногенний вплив на довкілля постійно збільшується, що спричиняє погіршення фізичних і хімічних властивостей ґрунтів, зростання площі деградованих земель, забруднених атмосферними викидами і стічними водами, хімічними речовинами і радіонуклідами. Істотним фактором техногенного забруднення ґрунтів є, перш за все, транспорт. Викиди вихлопних газів підвищують вміст свинцю у ґрунтах біля автотрас та придорожньої смуги уздовж доріг з інтенсивним рухом. Значної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотні дощі). Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва, застосування засобів хімізації, меліорації та механізації призводить до погіршення агрономічних якостей ґрунту через знищення в ньому гумусу. Отже, головною з причин деградації ґрунтів регіону є людська діяльність. Деградація, ерозія ґрунтів, зменшення гумусного покрову, забруднення хімічними й біологічними сполуками і радіонуклідами -такі очевидні наслідки антропогенного впливу на землю. У складі деградаційних процесів першість належить процесам водної ерозії ґрунтів. В Україні відбувається щорічне зростання еродованих земель. Майже половина орних земель області знаходяться на ерозійно небезпечних площах. Найбільш еродовані орні землі в Доманівському (72,5%), Братському (71,4%), Вознесенському (66,3%), а найменше - в Жовтневому (14,1%), Снігурівському (16,6%) і Очаківському (22,7%) районах.

Середньорічний фактичний змив ґрунту по області становить 13,3-13,5 т/га. Загальні прямі щорічні збитки від ерозії і дефляції ґрунтового покриву Миколаївщини становлять близько 13,5 млн. т ґрунту та 0,5 млн. т гумусу. Прискорення ерозійних процесів великою мірою обумовлено тим, що в останні 8-10 років держава різко скоротила асигнування на охорону і раціональне використання земельних ресурсів.

У сукупності висока ступінь еродованості ґрунтів та розбалансованість між нагромадженням та мінералізацією гумусу призводить до щорічних втрат гумусу в області обсягом 3,1 млн. т. Для того, щоб компенсувати ці втрати ґрунтів додатково потрібно вносити щороку понад 61 млн. т гною, що складає понад 3 млрд. грн.

Визначено, що і за іншими якісними показниками (дефльованість, засоленість, солонцюватість, перезволоженість та ін.) земельний фонд області має сталу тенденцію до погіршення: 1,8% орних земель складають кислі ґрунти, 2,2% -дефльовані, 2,0% -засолені, 3,3% - перезволожені, 0,3% -заболочені ґрунти.

Збільшення обсягів виробництва рослинницької продукції за рахунок екстенсивної системи землеробства призвела до залучення у сільгоспобіг малопродуктивних і деградованих угідь. Їх площа в області становить 246,4 тис. га, які визначені, розробленою Миколаївською філією Інституту землеустрою «Регіональною програмою захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель Миколаївської області». Потребують консервації 223,6 тис. га деградованих земель (9,1% від загальної площі), а також 22,8 тис. га малопродуктивних земель (0,9% від загальної площі). Найбільша площа деградованих та малопродуктивних земель знаходиться в Баштанському, Вознесенському, Врадіївському, Доманівському, Новоодеському та Первомайському районах [2].

Визначити фактичну площу малопродуктивних та деградованих земель в розрізі державної та приватної власності, непридатність їх для вирощування сільгоспкультур та необхідність їх заліснення, можливо тільки при проведенні землевпорядних робіт з інвентаризації земель та їх ґрунтового обстеження. Територія порушених земель по області складає 4,1082 тис. га, що складає 0,17 % від загальної площі. За 2013 рік рекультивовано земель на площі 5,0 га, що становить 0,2 % від загальноїплощі території.

З метою ефективного вирішення питань, повязаних з проблемами ліквідації негативних процесів на еродованих та деградованих землях розроблено «Регіональну програму захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель в Миколаївській області», «Обласну програму охорони та підвищення родючості ґрунтів Миколаївської області на 2006-2015 роки», якими передбачено виведення з обробітку малопродуктивних та деградованих земель, консервацію зазначених земель на площі 38,4 тис. га і переведення еродованих земель в поліпшені пасовища на площі 236,4 тис. га, що зменшить розораність ґрунтів області. Крім того, на площі 16,4 тис. га ріллі передбачається створити стокорегулюючі і полезахисні смуги, на площі 2,7 тис. га -прибережні захисні смуги, на площі 0,2 тис. га -провести суцільне заліснення. За рахунок пасовищ до 2015 року передбачено створити 18,2 тис. га прибережних захисних смуг, провести заліснення на площі 50,8 тис. га, заповідні території на площі 8,8 тис. га. Пропонується вилучити з орних угідь, в першу чергу, ділянки із сильно змитими ґрунтами на схилах крутизною від 50 і більше, а в другу чергу, -ділянки із середньо змитими ґрунтами на схилах 30-50.

Для корінного поліпшення кислих та солонцюватих і засолених ґрунтів застосовують хімічну меліорацію, яка поліпшує хімічну реакцію та водно-фізичні властивості ґрунту. З цією метою вносять кальцієвмісні матеріали: вапно на кислих ґрунтах, а на лужних -гіпс або фосфогіпс, що створює сприятливі умови для ефективного внесеннядобрив. Одним із першочергових заходів поліпшення деградованих земель є зниження рівня вод та відвід їх шляхом спорудження дренажної мережі; створення контурно-меліоративної системи території; збільшення лісистості до оптимальних розмірів; здійснення агротехнічних протиерозійних заходів із запобігання замулюванню водних джерел продуктами ерозії; створення та упорядкування водоохоронних зон і прибережних захисних смуг; залуження і створення лісових насаджень у прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах; упорядкування водовідведення на сільськогосподарських угіддях. Цей процес довготривалий і потребує великих фінансових затрат. Проте на Миколаївщині роботи по відновленню земель та їх облік проводиться проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів та якості продукції «Облдержродючість».

Висновки. Нераціональне використання земель призвело до інтенсивних деструкційних та деградаційних процесів, що поставило під загрозу збереження ґрунтів. У звязку з цим, необхідно докорінно перебудувати характер, структуру землекористування в регіоні, насамперед аграрного, змінити напрями й структуру землеробства з урахуванням еколого-економічних критеріїв.

Дослідження деградації земельних ресурсів Автономної Республіки Крим засобами дистанційного зондування

дистанційне зондування земельний врожайність

Загальна площа земель Автономної Республіки Крим складає 2608,1 тис.га. Сільськогосподарські угіддя у республіці займають 1857,6 тис.га, або 73.01 % всієї площі, у тому числі ріллі - 1265,6 тис. га (50 %).

У порівняні з 2012 р. несуттєво збільшилась площа ріллі, збільшилась площа забудованих земель, при зменшенні площі сільгоспнасаджень та пасовищ.

У Криму є особливо цінні землі: лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти - 58,3 тис.га; бурі гірсько-лісові - 42,1 тис.га; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму - 48.5 тис.га.

Розподіл орних земель за крутизною схилів такий: менш 1° - 79.9%, 1-3° - 16,4%, 3-5° - 2.3%, 5-7° - 0.9%, більше 7° - 0.5%.

Таблиця4.

Динаміка структури земельного фонду області

В Автономній Республіці Крим більше 66 % (1242,3 тис. га) сільськогосподарських угідь страждають від вітрової ерозії, у тому числі ріллі - 68 % (870,3 тис. га). Понад усе до вітрової ерозії схильні землі в Чорноморському, Сакському і Первомайському районах (94-96% територій). В інших районах площа таких земель складає 50% і лише в трьох районах - менше 50%. В межах території Криму розвинуті зсувні, обвальні, абразивні, карстові і селеві процеси. До цих явищ в найбільшій мірі схильні прибережна смуга і гірська частина півострова.

У Криму зафіксовано 1562 зсуви. Інтенсивний розвиток всіляких господарських об'єктів, будівництво будинків, призвело до появи великої різноманітності техногенних впливів на геологічне середовище. В результаті кількість техногенних зсувів збільшується. У звітному періоді їх кількість досягла 606, що складає 38,8 % від загальної кількості зсувів Криму, а на Південному березі Криму (мис Айя - гора Кастель) техногенні зсуви складають більш ніж 55%.

Значну небезпеку представляють обвально-абразийні процеси, поширені вздовж 745 км узбережжя Кримського півострова.

Інтенсивне розмивання берегів має місце на локальних ділянках між мисами Євпаторійський і Карантинний, в селі Морське - від балки Чобан-Кале до р. Ворон, в м. Алупка і санаторії „Ай-Даніль, на узбережжі Керченського півострова в районі м. Зюк і на Аршинцевській косі.

Обвали становлять загрозу населенню в рекреаційних зонах: мис Айя - мис Батіліман, р. Кача, в районі мису Фіолент і гори Хрестової.

Селеві процеси найактивніше виявляються у межах селенебезпечних долин південно-східного, рідше - західного узбережжя. Це, в основному, водно-кам'яні сілі з витратою 10-15 м3/с і швидкістю потоку до 2-4 м/с.

Підвищення опадів може спровокувати активізацію зсувних процесів на локальних ділянках. Так активні зсуви деформують автотрасу Сімферополь - Ялта - Севастополь і Ялта - Гончарне. Руйнуються дороги: с. Нововасильевка - с. Плодове, с. Прохолодне - с. Наукове, с. Ароматне - с. Щасливе, с. Соколине - Ай-Петрі. Локально деформуються ділянки південнобережних доріг, окремі споруди санаторних комплексів.

Необхідно продовжити виконання заходів щодо захисту земель населених пунктів і сільськогосподарських угідь від підтоплення і затоплення, визначити балансутримуючого розділової греблі на озері Сасик-Сиваш і виділити кошти на її реконструкцію. Розпорядник коштів - Держводгосп України.

Потенційними джерелами забруднення земель є споруди, які повязані з розвідкою, видобутком, переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти і нафтопродуктів. Особливу шкоду завдає технічний стан розвідувальних та експлуатаційних свердловин на родовищах вуглеводнів.

Основними видами забруднюючих речовин є важкі метали і залишкова кількість пестицидів.

За даними районних комісій з інвентаризацій непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин в Автономної Республіки Крим знаходяться 954,117 тон непридатних до використання пестицидів і агрохімікатів. З них: групи А (заборонені) - 159,174 тонн, групи Б (непридатні) - 45,034 тон, групи В (невідомі) - 749,909 тон, 44 склади (47% від загальної кількості) знаходяться в незадовільному стані, під охороною знаходяться лише 39 складів (41,5% від загальної кількості).

Одним із основних чинників техногенного впливу на стан земельних ресурсів є також розробка родовищ корисних копалини. Потенційними джерелами забруднення земель є споруди, пов'язані з розвідкою, видобутком, переробкою, зберіганням, транспортуванням і реалізацією нафти і нафтопродуктів. У 2009 році проведено перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства: ТОВ «КримТехасНафта» (Ленінський р-н), ДП «Кримгеологія» (Ленінський, Чорноморський р-ни), ДАТ «Чорноморнафтогаз» (Чорноморський, Ленінський, Джанкойський р-ни), ВАТ «Керчгаз».

Рескомприроди Криму в межах своєї компетенції відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 27.09.2007 № 52055/41/1-06 до протокольного рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій від 18.09.2007 № 3 «Про перебування|статок| техногенно-екологічної| безпеки на потенційно небезпечних об'єктах, які використовують в технологічних процесах небезпечні хімічні речовини регулярно проводить перевірки на таких об'єктах в АР Крим. Перевірено: ДАТ „Чорноморнафтогаз, ЗАТ „Нафтопереробний завод „Крим, ВАТ „Євпаторійський хладокомбінат, ДП „Гурзуф, КРП ВП ВКГ ПБК, СПК „Світ, ТОВ „Начало, Агрофірма „Прибережна, СПК „Путь Леніна, ВАТ „Керченський металургійний комбінат, ВАТ „Нива, ЗАТ „Кримський Титан, ВАТ „Пивобезалкогольний комбінат „Крим, ДК „Мегатрейд-юг та інші.

В Республіці майже 4881,97 га земель знаходиться у порушеному стані, 1498,20 га з них потребують рекультивації. Згідно даних обліку порушених земель, якій ведеться республіканським комітетом Автономної Республіки Крим по земельним ресурсам з 1996 року, на території АР Крим рекультивоване 694,36 га.

Таблиця 5.

Порушення та рекультивація земель

Землі2008 рік2009 рік2010 рік2011рік2012 рік2013 рік1123456Порушені, тис. га0.0051390.0049980.0049850.0048660.0048650,004881% до загальної площі території0.190.190.190.190.190.19Відпрацьовані, тис.га0.0015340.0016290.0017130.0015020.0015020,001498% до загальної площі території0.050.060.060.050.050,05Рекультивовані, тис га0.0000430.0001230.0000690.0004070.0004980,000038% до загальної площі території0.0010.0040.0020.0150.0190,001

Висновки

Таким чином, можна стверджувати, що сучасні технології ДЗЗ дозволяють здійснювати детальний, оперативний і неупереджений агроекологічний моніторинг земельних ресурсів.

Застосування ДЗЗ/ГІС технологій в агроекологічному моніторингу дозволить впровадити сучасні технології в сільське господарство(прецензійне землеробство), забезпечить прийняття оптимальних управлінських рішень, ефективне функціонування ринкових і фінансово-кредитних механізмів, підтримання міжгалузевих звязків та інтеграції агропромислового комплексу України у світову економічну систему.

Використання таких сучасних інформаційних технологій, як ДЗЗ і ГІС в інтересах агропромислового комплексу України є складовою частиною загального процесу інформатизації АПК та безумовно сприятиме формуванню нових рівнів аграрних технологій, сільськогосподарського менеджменту та стратегічного планування.

Список використаної літератури

Греков Л.Д. Оцінки впливу на довкілля Васильківського місця видалення відходів засобами ДЗЗ/ГІС технологій / [Греков Л.Д., Красовський Г.Я., Клименко В.І.] // Можливості сучасних ГІС/ДЗЗ технологій у сприянні вирішення проблем Київщини: регіональна нарада, 20-21 березня 2007 р.: тези. доп. - К., 2007. - С. 14-15.

Гуцуляк Ю. Сталий та екологобезпечний розвиток агроекосистем в Україні. / Ю. Гуцуляк //Землевпорядний вісник. -№ 3. -2009. -С. 24-30.

Зацерковний В. І. Аналіз досвіду використання ГІС та ДЗЗ для моніторингу сільськогосподарських земель/ В. І. За-церковний, С. В. Кривоберець, В. В. Сергієнко// Новітні досягнення Геодезії, геоінформатики та землевпорядкування - Європейський досвід. Збірник наукових праць. VII міжнародна науково-практична конференція. 25-27 травня2011 р. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2011. - Випуск7. - С. 181-189.

Зосімович М. В. Дистанційний екологічний моніторинг(для студентів, які навчаються за спеціальністю: «Екологія та охорона навколишнього середовища»). Методичний посібник/ М. В. Зосімович. - Житомир: ЖНАУ, 2006. - 114 с.

Клименко В.І. ДЗЗ/ГІС технології оцінок забруднення земель техногенним пилом зосереджених джерел викидів в атмосферу / [Клименко В.І.] // Екологічна безпека держави. Всеукр. наук. конф., НАУ, - 2007. - С.13-16.

Клименко В.І. Оцінка техногенного забруднення ґрунтів від негативного впливу зосереджених обєктів / [Клименко В.І., Трофимчук О.М.] // Сучасні проблеми створення і ефективного використання єдиного геоінформаційного простору України при підготовці і прийнятті управлінських рішень: міжнар. наук.-практ. конф., 12-13 грудня 2007 р.: тези доп. - К., 2007. - С. 180-184.

Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища Миколаївської області [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">Ямелинець Т. С. Застосування географічних інформаційних систем у ґрунтознавстві: навч. посіб. / Т. С. Ямели-нець. - Л. : Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2008. - 194 с.

Додатки

Топографічна карта АР Крим

Топографічна карта Миколаївської області

Copyright © 2018 WorldReferat.ru All rights reserved.